Хан і Жиренше

казахська народна казка

Одного разу хан поїхав на полювання на своє улюблене озеро. Там він був вражений майже повною відсутністю очерету й запитав про причини такого явища у Жиренше. Жиренше відповів, що тут дуже рідкісні дощі і тому очерет не росте.

— Дощ тут ні до чого, — сказав хан.— Хіба очерет п'є воду зверху? Він же по пояс стоїть у воді, тому й п'є з кореня.

— Якщо з неба йде дощ, — сказав Жиренше, — то він потрапляє на вершину очерету, і струмінь води стікає по стеблу, від чого очерет розпускає багато листя і робиться густим.

Хан не погодився з такою відповіддю Жиренше. Поїхали вони далі. По дорозі всі зупинилися біля води і стали напувати коней, а Жиренше, заїхавши в воду, міцно тримав свого коня за поводи і не давав йому пити. Хан побачив, що кінь Жиренше хоче пити, і звелів йому напоїти його.

— Таксир! — Сказав Жиренше. — Адже Ви недавно сказали мені, що з голови можна й не пити, достатньо лише з кореня? От я й в'їхав у воду по черево коневі. Хіба від цього спрага коня не вгамується?

Тут хан і зрозумів дотепникову науку й розреготався...

переклад Дарії Когутяк