Алдар-Косе й Алаш-хан

казахська народна казка

Одного разу Алдар-Косе прийшов до хана й сказав, що навчився одного мистецтва і бажає розповісти про це ханові. Алаш-хан став слухати, а Алдар-Косе почав оповідати:

— Пане! Дай мені один батман золота: я його посію, воно стане рости і, незабаром, збільшиться. У цьому й полягає моє мистецтво.

— А якщо ти посієш золото, — сказав хан, — а воно у тебе не вродить, що тоді я маю зробити з тобою?

— Тоді позбавиш мене цього нікчемного життя, — сказав Алдар-Косе.

Дав хан йому золота на три тисячі діллі. Алдар-Косе відразу попрямував додому, а хан став щодня справлятися про його дії. Згодом Алдар-Косе відправився в гори і, на схилі однієї з них, почав орати, роблячи вигляд, що він сіє золото, голосно промовляючи: «родись з одного діллі - тисяча». Все це також бачили слуги хана, а Алдар-Косе робив вигляд, що не помічає їх.

Восени, коли народ вже зняв з полів свої посіви, хан послав до Алдара слуг з вимогою віддати йому отриманий врожай золота. Слуга підїхав до юрти та покликав Алдара, а у відповідь йому жіночий голос відповів, що Алдара-Косе немає вдома. Тоді посланець від хана увійшов до юрти і побачив гарненьку дівчину. Але це був сам Алдар-Косе, лише переодітий. Слуга ще раз запитав дівчину, де Алдар-Косе. Та відповіла, що внаслідок посухи, золото, посіяне її братом, не вродило, тому він, з побоювань ханського гніву, відправився видобувати золото аби повернути Алаш-хану. Якщо ж не буде золота, то Алдар-Косе не повернеться зовсім.

Слузі хана сподобалася сестра Алдара-Косе, і він про неї розповів ханові, коли повернувся. Хан велів привести дівчину до нього і поселити її з його доньками. А у нього їх було дві. Слуги виконали цей ханський наказ і тепер живе Алдар-Косе з ханськими дочками, п'є, їсть і разом з ними спить.

Незабаром один з улюблених візирів хана відправив до свого повелителя свата, просячи руки однієї з дочок хана. Хан замислився над цією пропозицією, але потім вирішив віддати йому сестру Алдара-Косе. Весілля було влаштоване на славу, бенкетували аж тридцять днів. Нарешті після великих і бучних весільних бенкетів, відбулися проводи нареченої до нареченого. Візир вже було вирішив прийняти наречену в будинок, але вона попросила його не поспішати і відпочити тиждень після дороги. Потім попросила приготувати двох гарних коней і запросила нареченого покататися в степу. Коли все було готове, то наречена заявила, що добре би було взяти з собою вина, візир виконав і це її бажання.

І ось вони в степу: через деякий час, після прогулянки, сіли собі удвох відпочити і випили вино. Потім візир сп'янів і заснув. Скориставшись цим, уявна сестра Алдара-Косе скинула з себе чепурні жіночі вбрання і, перевтілившись назад в Алдара-Косе. І той, тепер уже, вирушив до хана.

Постав Алдар перед ханом, привівши йому двох коней під дорогими чепраками та гаманець із золотом, який він завчасно прихопив у візира.

— Пане! — сказав Алдар-Косе.— У цьому році дощів не було, тому золото, дане мені тобою для посіву, не дало врожаю. Щоб уникнути гніву, я відправився добувати золото, щоб повернути його повелителю. Як бачите, аллах допоміг мені, і я маю можливість розрахуватися з вами... Але не гоже, пане, ображати маленьку людину - у мою відсутність дім мій піддався нападу твоїх слуг. Моя сестра викрадена і видана заміж проти її волі.

Спантеличений несподіваною появою Алдара-Косе і зворушений його нещастям, до якого він сам і спричинився - Алаш-хан сказав:

— Сестра твоя видана заміж за кращого з достойних людей краю, і було б грішно скаржитися на такий шлюб. А ти зачепив мене своєю чесністю, тому я повертаю тобі все те, що ти привіз мені. Віднині ти будеш моїм зятем і візиром.

Алдар-Косе був на сьомому небі від радості - так спритно він надурив хана та його візира.

переклад Дарії Когутяк