Легенда про Коругли

казахська легенда

Коругли - герой, воїн, поет, співак і музикант, про нього є безліч епічних поем. Мати легендарного Коругли померла при пологах в могилі, тому хлопчика назвали Коругли - «Син могили».

У місті Жамбільбель правив хан на ім'я Агалик. Після нього правителем був хан Жигали, після нього з п'ятнадцятирічного віку містом і місцевістю правив султан Коругли, у якого постійно поруч була особиста охорона з сорока сміливих джигітів. Багатим і славним містом стало Жамбільбель за його правлінням, багато народу приходило до нього. Місто було таким великим, що розтягнулося на сорок верст навколо, мало сорок веж, стіни були шириною шість метрів і на них стояли вартові. Всередині міста були побудовані гарні будинки, мечеті, медресе. Народ жив заможно і щасливо. У порівнянні з ханським троном Коругли трон царя Соломона видавався невеликим непоказним кріслом. Сади в палаці Коругли були такі пишні і красиві, що в порівнянні з ними сади іранських царів здавалися невеликими садками з квіточками. Варто було лише один раз побачити казково-прекрасний Жамбільбель, як мрія про те: щоб ще і ще опинитися в ньому, навіки оселялася в душі людини.

Коли Коругли виповнилося тридцять років, до нього приїхали старець Кизир і сорок паломників, а разом з ними дванадцять імамів-священнослужителів.

Вони сказали: «О, великий султане! Хіба можуть бути в нас мрії, хіба можуть бути в нас бажання?! Ти проси у нас чогось хочеш, а ми попросимо за тебе у бога, щоб він виконав твої мрії! » Коругли відповів святим старцям: «Мої батьки і діди були правителями в цьому місті. Але в жодного з них ім'я не стало відомим на весь світ! Я прошу у вас, щоб життя моє виявилося довгим, років мені прожити сто і більше і щоб ім'я моє стало відомим усьому світу! Інших бажань у мене немає!»

Почувши ці його слова, святі старці піднесли господу молитву, в якій просили виконати бажання Коругли. Так вони випросили для Коругли у бога сто двадцять років життя. І всі ці роки він не терпів ні лиха, ні нещастя, жив завжди щасливо, а слава про нього поширилася по всіх країнах і народах світу. Коругли, зі своїм військом, брав участь у численних війнах і завжди перемагав. Варто було ворогам почути, що Коругли йде на них війною, так вони тут же падали духом, і навіть кизилбаси (перси) розбігалися в різні боки.

Коли Коругли виповнилося сорок років, в його славу, багатство і в нього самого закохалася дочка царя гір Кап (Кавказ) на ім'я Агажунус і стала йому дружиною. Коли Коругли виповнилося сорок п'ять років, у нього закохалася дочка індійського царя - Мискала, і... стала йому дружиною. У п'ятдесят років у нього закохалася дочка іранського царя Гульнар і... стала його дружиною. Від інших народів він взяв собі ще по одній дівчині. Всього у Коругли було дванадцять дружин.

Але жодна з цих жінок не народила йому дитини. Коли Коругли просив у святих старців довгих років, слави, багатства і щастя, він не замислювався про спадкоємця. Він думав, що все в його владі. Старці тричі питали у Коругли, чого він бажає більше за все, і всі три рази Коругли не здогадався попросити у бога сина чи дочку.

Коли Коругли виповнилося сто років, він сильно журився з приводу того, що не має своїх дітей. І от, якось, він зважився і викрав з фортеці Асфахен у людини на ім'я Калдар сина, якого звали Хасан. Коругли полюбив Хасана, як рідного, і бажав зробити його спадкоємцем свого багатства. Коли містом став правити хан Хасан, місто і його мешканці зажили ще краще, настав час, «коли на спині у барана жайворонок в'є гніздо». Дуже щаслива пора.

У віці ста двадцяти років Коругли віддалився в гірську печеру, вихід з якої знав лише він один. Дорога ця вела в підземне царство.

переклад Дарії Когутяк