Казки про Кожу Насира

Одні стверджують, що справжній Насреддін народився в Туреччині в місті Акшехир в 605 г.х. (1206 році), здобув освіту в Коньї, жив в Кастамоні і помер в Акшехирі в 683 г.х. (1284-1285), причому дата смерті була встановлена ​​досить оригінальним способом. В Акшехирі дійсно знаходиться гробниця, що вважається гробницею Насреддіна, однак на могильному камені викарбувано дату: 386. Дослідники, визнавши таке датування - черговим жартом Насреддіна, вирішили прочитати її в зворотному порядку і тепер вважають датою смерті Насреддіна 683 рік.

Прихильники іншої гіпотези вважають, що Мулла Насреддін жив при дворі арабського халіфа Гарун-аль-Рашида і був видатним ученим свого часу. Але, оскільки, проповідане ним вчення піддавалося нападкам при дворі, і він, рятуючи своє життя, прикинувся блазнем й таким чином отримав можливість вільно говорити те, що думав.

Треті вважають, що зараз уже неможливо з повною упевненістю встановити, чи є Насреддін історичною особою, та вирахувати в який час і в якій країні він жив, і, навіть, до якого роду-племені він був. А в якості підтвердження своєї гіпотези вони посипаються, на туж таки дату 386, яка відповідає буквеному вираженні арабському кореня «Шуф», від якого будується солово «Шауаф» з багатозначним змістом: «показувати небудь; змушувати когось дивитися». Так чи інакше, але одне залишається безсумнівним: історії, пов'язані з ім'ям Кожи насира (Насреддіна), є класичними прикладами для зображення певних станів розуму людини.

Літературний образ Кожи Насира (Насреддіна)

Літературний персонаж Насреддіна (себто Кожи Насира) еклектичний і поєднує в собі синкретичний образ мудреця і простака одночасно. Цей явно перенесений з декількох фольклорних персонажів внутрішньо суперечливий образ антигероя, бродяги, вільнодумця, бунтаря, дурня, юродивого, хитруна, шахрая і навіть філософа-циніка, тонкого вченого-богослова і суфія, що висміює людські пороки, скупих, снобів, лицемірів, суддів-хабарників і мулл. Часто опиняючись на межі порушення загальноприйнятих норм і правил пристойності, його герой, тим не менш, незмінно знаходить неординарний вихід із скрутного положення.

Насреддін розповів:

Якось раз посперечався з еміром бухарським, що навчить свого віслюка богослів'я так, що віслюк буде знати його не гірше самого еміра.

І на це потрібен лише гаманець золота і двадцять років часу.

Якщо він не виконає цієї умови - голова з плечей.

Багато хто, подивувався, чому Насреддін не боїться неминучої кари...

«Адже за двадцять років», - повідав він, - «хто-небудь з нас трьох обов'язково помре - або емір, або ішак, або я. А тоді спробуй розбирайся, хто з нас трьох краще знав богослів'я!»

Основна риса характеру літературного героя Насреддіна (Кожи Насира) - виходити з будь-якої ситуації переможцем за допомогою слова. Насреддін-ефенді віртуозно володіючи словом, нейтралізує будь свою поразку. Часті прийоми Кожі Насира - удаване невігластво і логіка абсурду.

Невід'ємною частиною образу Насреддіна став ослик, з яким він постійно мандрує і з'являється в багатьох притчах або як головний герой, або як супутник Ходжі.

Насредін (Кожа Насир) у народів світу

* азербайджанський → Molla Nəsrəddin,

* арабський → جحا Juḥā,

* албанський → Nastradin Hoxha чи Nastradini,

* башкирський → Хужа Нәсретдин,

* болгарський → Настрадин Ходжа,

* боснийський → Nasruddin Hodža,

* грецький → Ναστραντίν Χότζας,

* итальянський → Giufà или Giucà,

* казахський → Қожанасыр,

* карачаєво-балкарський → Насра Ходжа,

* киргизський → Апенди,

* китайський → (піньінь Āfántí) і (піньінь Āfāngtí),

* кумикський → Молла Насюрттюнь,

* курдський → Mella Nasredîn,

* лезгинський → Молла Насретдин,

* руминський → Nastratin Hogea,

* персидський → ملا نصرالدین Nasridin,

* таджицький → Хоҷа Насриддин, Афандӣ,

* татарський → Хуҗа Насретдин,

* турецький → Nasreddin Hoca,

* туркменський → Ependi,

* узбекський → Nasriddin Afandi чи Afandi,

* уйгурський → نەسىرىدىن ئەپەندى, Нәсирдин Әпәнди чи Nesirdin Ependi,

* чеченський → Молла Несарт.