Легенда про танцюючі берези

казахська легенда

Біля підніжжя гори Бурабай жило одне плем`я, уся молодь якого була: умільцями, майстрами, поетами і співаками. Вони збиралися в східній частині Кумісколя - Срібного озера і, на невеличкій галявині, влаштовували свої ігри та забави. Вони співали пісні, виконували на домбрі і кобизі різні мелодії, веселилися, а ще вони вміли гарно танцювати.

Про те, що молодь цього краю складається суцільно з майстрів та умільців, дізнався хан. І захотілося йому подивитися на їхнє мистецтво. Але піти з численним почтом і охороною - отже всіх сполохати. Тому хан вирішив з'явитися в цих лісах поблизу сріблястих озер непомітно, щоб не привертати увагу до себе і більше дізнатися про людей.

І ось, одного разу, молодь зібралася на невеличкій галявині, співаючи свої пісні і затіваючи свої веселі ігри. А хан одягнувся в одяг простолюдина і лише з одним охоронцем вирушив до них. Він, як і багато інших, стояв у натовпі і дивився на те, що відбувається. Його ніхто не впізнав. Веселощі були в самому розпалі. Ось дійшла черга і до танців. На середину галявини вийшли юні дівчата - одна красивіше іншої. Кожна з них була красива, як виблискує повний місяць і одежа на них була з білого шовку. Вони стали танцювати, вигинаючись і кружляючи в танці, видавалося, що у них зовсім немає кісток, такі вони були гнучкі і стрункі. Білі сукні на них майоріли в стрімкому танку. Вони так зачарували всіх, що у людей, які спостерігали за їхнім мистецтвом, захопило дух. І хан також захопився цим прекрасним видовищем, що від подиву сам не помітив, як вигукнув: «Чудово! Живіть ви тисячу років, дорогі мої!»

І тут люди звернули увагу на того хто говорив і признали в ньому хана. Всі кинулися вітати його. Розгубилися і танцюючі дівчата, від збентеження вони не знали, куди подітися, бо перебували ще в полоні танцю. Та й одяг на них був що-найлегший, з прозорого білого шовку. Вони зупинилися в тому положенні, в якому їх застав вигук хана, та так і застигли, не сміючи поворухнутися. І тут Великий Тенгрі, що теж собі споглядав за тою красою, вирішивши навічно закарбувати цю мить, перетворивши танцюючих дівчат у білі берізки, що кружляють у вихорі швидкого танцю. Кому вдається потрапити в Борове, обов'язково відвідують цю галявину з танцюючими березами. Ці застиглі в різних танцювальних позах берези і справді дуже схожі на танцюючих дівчат у білих шовкових шатах.

переклад Дарії Когутяк