Казахська мова

Казахська мова (қазақ тілі) — державна мова Республіки Казахстан.

Казахська мова входить до належать до кипчацько-ногайської гілки (як і ногайська, каракалпацька й карагацька мовии). Водночас, є складовою кипчацької підгрупи тюркських мов (разом із: татарською, башкирською,

карачаєво - балкарською, кумицькою, караїмською, кримськотатарською, кара-калпацькою, карагацькою, ногайською). Загалом, близько 12 мільйонів осіб говорить у світі казахською мовою, з них: в Казахстані — 9 млн. людей, 2 млн. в інших країнах СНД, 1.5 млн. в Китаї. До того ж, ця мова трапляється в Монголії, Афганістані, Пакистані, Ірані, Туреччині, Росії, Німеччині, Україні.... (в місцях компактного проживання казахів).

Історична довідка

Уже в самоназві «қазақ тілі» казахський народ привніс частиночку від словосполучення - «ана тілі», яке, впродовж століть означало: «рідна мова», тобто материнська мова. Ця материнська мова всотувалася казахами століттями впродовж всієї історії становлення їх спільноти, нації, держави.

Казахська літературна мова, як прийнято вважати, бере свої зачатки ще з Чагатайської мови (своєрідному "Койне" багатьох тюркських мов XV-XVI століть) і почала формуватися на над діалектною загальнонародною основою в XVIII-XIX століттях.

Саме, в період формування казахської нації - з нею й зростала її мова, а якщо точніше сказати - три говірки (відповідно до трьох казахських жузів: північно-східного, південного й західного). Поєднюючись та взаємодоповнюючи - вони й сформували базис казахської мови, яка обслуговувала всі сфери повсякденного усного спілкування казахів, а а також послуговувалися нею задля своєї національної усно-поетичної творчості. Головну ж роль - для писемності відіграла середньоазіатська варіація тюркської літературної мови, що функціонувала на території Середньої Азії і Казахстану впродовж багатьох століть. Згодом, формування уже повноцінної казахської літературної мови характеризувалося: з одного боку, дотриманням загальної літературної традиції та дотриманням усталених мовних канонів тюрки (як мови); а з іншого - все більш інтенсивним залученням в мовну та граматичну сфери усталеної літературної мови - лексичних та граматичних елементів розмовної мови, яка увібрала ще давні архаїзми (часів рунічних). Мова цього періоду (XVI - серединаXIX століть), якою послуговувалися задля ведення обліку, в листування, в художній літературі, історичних творах, отримала назву - староказахскої письмової літературної мови.

З другої половини XIX століття починається історія уже сучасної казахської літературної мови, біля витоків якої стояли видатні казахські поети і просвітителі - Абай Кунанбаєв і Ібрай Алтинсарін. Перше фундаментальне дослідження казахської мови належало П.М. Меліоранскому ("Краткая грамматика казак-киргизского языка", 1894-1897). Важливе значення мали, для розвитку й вивчення казахської мови, роботи М.Б. Балакаєва, Х. Жубанова, К.М. Мусаєва.

Спочатку використовувалася арабська писемність, але її застосування було вкрай незручно, враховуючи саму структуру казахської мови і специфіку фонетики. У 1929 році практично всі неслов'янські народи СРСР були переведені на латиницю. Це час росту числа літературних творів та нових письменників, часи, опісля введення латиниці та ліквідації неписьменності, вважають золотим століттям нової казахської літератури. Завдяки реформам, в 1937 році був створений Союз письменників Казахстану. У 1940 році казахська мова переведена на кирилицю, практика показала, що що стало черговим поштовхом для розвою казахської літератури і, ця, кирилиця збереглася в незалежному Казахстані по цей день.

Особливості казахської мови

* Казахська мова — аглютинативна мова. Це означає, що словозміна відбувається послідовним приєднанням афіксів до незмінної основи слова. З афіксів у казахській мові присутні лише наростки (суфікси), приростки (префікси) ж відсутні.

* Іменник в казахській мові не змінюється за родами, але змінюється за приналежністю до певної особи.

* Прикметники не узгоджуються ані в числі, ані у відмінку.

* У казахській мові сталий порядок слів: /Підмет/ — /Додаток/ — /Присудок/

* В казахській мові діє такий закон співголосності голосних: голосна приростка (суфікса), що додається до слова, буде того самого типу, що й остання голосна слова. Типи голосних: тверді-м'які (А — Е, О — Ө, Ұ — Ү и Ы — І). Протиставлення А — Ә бачимо лише в словах персько-арабського походження. Приголосні Г і К можуть поєднуватись лише з м'якими голосними, а приголосні Ғ і Қ — тільки з твердими. У споконвічно казахських словах можуть використовуватись або лише тверді, або лише м'які голосні.

* В запозичених і складених словах явище сингармонізму може порушуватись.

* Буква И позначає дифтонг ій чи йі.

* Буква У позначає дифтонги үў — ўү, ұў — ўұ і ў нескладове (ў подібно білоруській ў чи англійському w, або українському в перед приголосним).

Казахський алфавіт

У різний час і в різних місцях/територіях для казахської мови використовувалися і використовуються різні системи писемності. Наразі, з середини 20 століття, і по сей день більшість казахів послуговуються кириличною абеткою (та все частіше лунають голоси до зближення з тюркозасадничою - латинкою).

Кирилична абетка — абетка казахської мови, якою найактивніше послуговуються в Казахстані та Монголії. Вона була розроблена вченим-тюркологом Сарсеном Аманжоловичом Аманжоловим і прийнята 1940 року. Абетка містить 42 літери: 33 літери російського алфавіту та 9 специфічних букв казахської мови Ә, Ғ, Қ, Ң, Ө, Ү, Һ, І, Ұ (до 1957 замість цієї букви застосовувалася Ӯӯ). Спочатку казахські букви розміщувалися після букв російського алфавіту (який був взятий за базовий), потім уже були перенесені на місця після російських букв, подібних за звучанням.