Хитрий Алдар-Косе

казахська народна казка

Жив в одному аулі безбородий хитрун Алдар-Косе. Очі у нього були гострі, ноги швидкі, руки моторні, а розум - ще моторніший. Любив Алдар-Косе пожартувати і посміятися, особливо над дурнями і скнарами. Багатства у нього не було, але хитрістю він не раз здобував собі на обід жирного барана.

Натомість, Жатир-бай був людиною жадібною із дурною вдачею. Отари у нього були великі: почне обходити удосвіта, а закінчує - коли сонце заходить. Ото, прийшов до нього якось Алдар-Косе і говорить:

— Поважний баю, є у мене два теньге (грошова одиниця тих часів), а гаманця немає. Ходжу, тримаю гроші в руці — рука втомилася. Хочу я від цих грошей позбавитися. Чи не допоможеш ти мені?

— Давай, давай, допоможу! — зрадів бай. – Скажи тільки, як?

— Продай мені за два теньге якого-небудь поганенького козеняти, — говорить Алдар.

Подумав, подумав бай: “Ну що ж, можна продати”. Зловив в отарі хроменьке козеня, такого худого - ледь живого, якому всього лише два дні до смерті залишилося, і подає Алдару-Косе:

— Ось бери, хоч і жаль так дешево віддавати хороше козеня... Давай два теньге!

Алдар-Косе узяв козеня, а сам мнеться, щось роздумує. Пройшло чимало часу, а він все ще гроші в кулаці тримає:

— Знаєш що, поважний баю. Я передумав. Бери два теньге і козеня на додачу, а мені дай ягня.

“Що ж, не погана міна, – подумав бай: – два теньге та ще козеня на додачу!” – і пішов ловити ягня. Зловив найменшого і подає Алдару:

— Ось, бери — хороше ягня. Давай гроші і козеня.

Алдар-Косе узяв ягня, а сам і далі мнеться, щось ще гадає. Пройшло, знову, чимало часу, а він і далі гроші в кулаці тримає і козеняти з рук не випускає:

— Знаєш що, поважний баю. Я передумав – бери два теньге, та ще й козеня і ягня на додачу, а мені віддай козу.

“Гмм, і це непогана міна, – подумав собі бай: – два теньге, козеня, та ще й ягня на додачу”. І пішов ловити козу, зловив найхудішу і подає Алдару:

— Ось, бери, хороша коза. Давай гроші, козеня і ягня.

— Постій, постій, поважний баю! – говорить Алдар-Косе: — Я передумав. Бери два теньге, козенята, ягня і козу на додачу, а мені дай тільки одного барана, але дозволь мені самому його вибрати.

“Ось цей обмін вигідніший за всі попередні! — зрадів собі бай: — Два теньге, козеня, ягня та ще козу на додачу... – і все це за одного барана!” І відказав він Алдару:

— Що ж, вибирай!

Вибрав Алдар-Косе собі найбільшого, жирного барана, віддав баєві гроші, козеня, ягня і козу на додачу, звалив барана на плечі і пішов, а Жатир-бай усе сміявся йому вслід, потираючи руки:

— Ну і дурень же ти Алдаре! Стільки добра віддав за одного лише барана!

Так і не урозумів бай, хто з них в дурнях залишився.

переклад Дарії Когутяк