Легенда про незгасаючі вогні

казахська легенда

Серед безлічі назв гір, скель і перевалів є гора Ширак Тас - "Гора-світильник". Чому ця гора так називається?

Справа в тому, що в одній з печер цих гір весь час горить вогонь. Горить він і зараз, вогонь серед гір. І незрозуміло, чи то цей вогонь справді хтось запалив, я чи кожен день хтось його запалює. А може бути, це щось зовсім інше, схоже на вогонь? До цих пір на цю гору ніхто не сходив, і в ту печеру, де горить вогонь, теж ніхто не заходив. Люди бояться цієї гори і розуміють, що є у природи незбагненні речі, зрозуміти або навіть поцікавитися з приводу яких людині не слід.

У колишні, давні часи у підніжжя гори Ширак Тас розкинувся був великий аул. Кожен з жителів цього аулу був дуже багатий, мав масу дорогих речей, не кажучи вже про скрині з грошима. І все було добре в цьому аулі. Аж ось, одного разу на цей багатий і мирний аул напали вороги. Було то в дуже сильний мороз, баї, почувши про те, що наближається ворог, стали шукати можливість сховати від ворожих очей незліченні свої багатства.

І знайшлася серед них одна розумна людина, яка нарадила: «Треба наше багатство сховати в печері!» Ця порада здалася всім умісною та вдалою, і вони тут же стали перетягувати до гори всі свої речі. Заодно, перерізали всю худобу, а шкури цих нещасних тварин наліпили на скелі. По цим шкурам люди піднялися на гору, знайшли там печеру і заховали в ній своє багатство. А щоб не забути це місце, в глибині печери вони запалили світильник.

Пройшли десятиліття чи навіть століття, але вогонь від світильника горить до цього часу, не гасне... У нічні сутінки видно, як високо в горах щось світиться, вельми схоже на полум'я, що горить. Але до кінця розгадати, що ж це таке, ніхто так і не намагається.

переклад Дарії Когутяк