Як Алдар став Алдар-Косе

казахська народна казка

Коли Алдар постарів, то покинув свій край і переїхав у володіння іншого хана. Прийняв народ Алдара з шаною і відвів йому добрі угіддя.

Розорені баї, купці, ішани і хани, покинутої Алдаром країни, вирішили відшукати насмішника і покарати його. Відібрали вони найхитріших і бувалих шахраїв, одягли їх у строкаті чапани і відправили шукати Алдара.

Почув Алдар, що їздять якісь люди з аулу в аул та потай наводять довідки про нього. Зарізав він сім баранів, зібрав до себе жителів того аулу і став пригощати їх.

— Люди добрі, — звернувся до присутніх Алдар — Занесла мене доля у ваші краї, і ви зробили мені велику честь. Але прийшов до мене вранці посланець Всевишнього і сказав: «Жити тобі залишилося півтора дня. Готуйся!» А як готуватися? На тому світі в котлах та триногах потреби, мабуть, не буде. Хочу тільки приготувати собі могилу. Після моєї смерті не обмивайте мене, я сам омиюсь та одягну смертний саван. Сьогодні перед риттям могили я зарізав сім баранів, це буде погребальне. Поминки через сім і сорок днів проведуть мої діти - це не входить в мої обов'язки. А тепер ходімо зі мною копати мені могилу, присутні були здивовані, але рушили за Алдаром.

— Нехай моя могила буде тут, — сказав Алдар і вказав на галявину, обсаджену деревами. — При моєму житті житлом моїм була юрта з тундуком, нехай же і могила моя буде схожа на юрту.

Могилу Алдар зробив круглу, збоку влаштував двері, а зверху - отвір. Вночі він приніс їжі, води, палива на десять днів, а ще кремінь, гніт і захопив косеу. Наступного дня він зарізав ще сім баранів, зібрав народ, та почав гоститися і прощатися. Зняв свій одяг, надів саван, попрощався з дружиною і дітьми та увійшов в могилу.

— Тепер закрийте двері, вшануйте мене кораном і повертайтеся до себе, — сказав Алдар.

Виконали люди поховальний обряд і повернулися додому. Через сім днів влаштували Алдару поминки. Саме в цей час з'явилися байські і ханські люди з іншого краю.

— Що тут відбувається? — запитали вони.

— Був у нас найдобріший чоловік на ім'я Алдар. Минуло сім днів, як він помер, і ми влаштовуємо поминки по ньому — відповіли ті що зібралися.

— Прикро, — сказали прибульці. — Не попався він у наші руки живим!.. Давайте хоч подивимося на його могилу ... І пішли вони до могили Алдара. Зійшли нагору й побачили отвір.

— О всемогутній Аллах! — сказали вони. — З його могили йде дим. Багатьох гідних людей образив він, а тепер за це горить у пеклі. Давайте кожен познущаємося над могилою цього безбожного. Ну, починай, — сказали вони одному зі своїх. Тільки той підійшов до отвору, як розпечений косеу, з шипінням, припалив йому тіло. Прикусив губу бідолаха і як скажений збіг униз.

— Ну як? — запитали його інші.

Той нічого не розказав, а вказав лише на отвір з могили. А потім за ним пішов і обпікся другий, третій, всі інші байські та ханські люди, які були послані за Алдаром. Не змогли вони навіть сісти на своїх коней і прийшли до озера. Зарізали коней своїх і, харчуючись їх м'ясом, прожили на березі озера до тих пір, поки не загоїлися всі опіки. Потім прийшли до хана, де жив Алдар. Стали вони йому скаржитися і показали листа свого хана. У цей час увійшов розодітий в шовковий халат невідомий бай і попросив дозволу сісти. Посадив хан гостя на почесне місце і за рясним частуванням став розпитувати його про причини візиту.

— О поважний, великий хане! Я бай з країни Коп-жургена, кличуть мене Косеу. У числі інших незліченних багатств залишилося мені у спадок від батька шістсот рабів. З них 60 запеклих баламутів втекли і, грабуючи подорожніх на великих дорогах, перетворилися на розбійників. Приїхав я до вас по слідам цих разбійников - які, ось, сидять тут перед вами. Всі вони мають позначки на сідницях розпеченим косеу. Якщо не вірите мені, то роздягніть їх, перевірте. От цього я купив в країні такого-то хана, а тих от в такого-то хана. А косеу, яким я зробив позначки, ось він, - і Алдар поклав свого косеу перед ханом. Викликав хан слуг і наказав роздягнути «розбійників». У кожного з них була позначка. Хан розгнівався і посадив усіх до глибокого зіндану (яма-тюрма для розбійників).

— Що тепер з ними будеш робити, баю? — запитав хан. — Зв'язати їх і доставити в твою країну чи продати і повернути тобі золотом?

— О великий хане! Якщо ці розбійники приїдуть назад, то все одно не будуть вести себе спокійно, краще продайте їх і за них дайте мені грішми, — сказав той гість-бай, а навправду то був Алдар.

Згодом хан продав байських і ханських людей, а гроші віддав Алдару. Задоволений Алдар повернувся в свій аул. З тих пір він і отримав прізвисько Косе.

переклад Дарії Когутяк