Казахська народна мудрість

Відомий письменник і вчений Мухтар Ауезов, говорячи про тематичне багатство і розмаїття казахського фольклору, зазначав, що Казахстан — це справжній океан поезії. Серед благодатних течій цього океану — лірико-героїчного епосу та пісень — не тільки не губляться, а, навпаки, яскраво виблискують ручаї малих форм усної народної творчості: прислів'я, приказки, загадки, приповідки, скоромовки. Вони, мов джерело, невичерпні, бо живить їх народ, який зберіг у своїй пам'яті неоціненний поетичний скарб, поповнював його день у день, проніс із сивої давнини через століття, через пам'ять багатьох поколінь аж до нашого часу, не втрачаючи при цьому ані зернини із своєї скарбниці. У казахів надзвичайно розвинене мистецтво імпровізації. Воно живе й нині як один з видів художньої самодіяльності, підтримується і заохочується шляхом проведення творчих змагань акинів-імпровізаторів, які в Казахстані називають айтисами.

Казахи шанують і героїчну поему, і задушевну ліричну пісню, але водночас люблять гострий, влучний вираз, дотепне слово. Та й що б то був за айтис без дотепу, що за бесіда без жарту, без прислів'я чи примовки. Може, саме тому казахська мова така багата афоризмами, мудрим образним словом, влучними порівняннями й гумором, а казахські прислів'я виразні й дотепні.

₪ ₪ ₪ Прислівя та приказки ₪ ₪ ₪

Тематично, казахські прислів'я та приказки надзвичайно багаті. У них, ніби в дзеркалі, відбились усі грані життя казахського народу, його світогляд та історія, побут і звичаї, мрії і прагнення, вдача і мудрість. У стислій образній формі прислів'їв та приказок казахи втілювали свою любов до рідного краю («Нема краю кращого за рідний край, нема країни кращої за Вітчизну»), оспівували дружбу й товариськість, єдність і злагоду («Не май сорок верблюдів, май сорок друзів»; «Без єдності немає життя»), звеличували чесну працю («Праця прикрашає життя»), висміювали ледарів, базік, боягузів, невігласів («Боягуз і баранячої голови боїться», «На зріст — як верблюд, а розуму — з ґудзик»), висловлювали свої погляди на добро і зло, на правду і кривду, етику і мораль.

Багато прислів'їв створив казахський народ про землю та її природні багатства, про скотарство й землеробство. Значне місце серед величезного багатства казахських прислів'їв та приказок належить прислів'ям на соціальну тему. В них народ гнівно засуджував експлуататорів та духівників, які, нещадно визискуючи бідноту, обплутували її ланцюгом релігійних і звичаєвих догм («Релігія — темна нора», «Багаті потіють від жиру, бідняки — від праці»). Певна річ, не все з того, що лишилося в пам'яті казахського народу, зберегло свою цінність до наших днів. Перейшли в пасивний фонд ті прислів'я й приказки, які були породжені класовою феодальною мораллю, відбивали віками втовкмачувані догми адату (напр., «Краще бути рабом багатого, як сином бідного», «Чоловік з мідною головою кращий за жінку із золотою», «Краще, не бачивши, одружитися з багатою, аніж, побачивши,— з красунею»). Частина прислів'їв та приказок обновилися, переосмислилися й лишилися в широкому вжитку, надаючи мові виразності, образності, влучності.