Алдар-Косе і чорт

казахська народна казка

Якось Алдар-Косе запризнився із самим чортом. І от почали вони сперечатися: хто з них краще дурить.

— Ти чого боїшся? — запитав чорт у Алдара-Косе.

Алдар відповів, що він боїться курта, кази, масла, а також карагайника, і в свою чергу запитав у чорта:

— А ти чого боїшся?

Чорт відповів, що боїться ковальського горна. Ось тоді Алдар-Косе і каже:

— Давай, хто кого переспіває; у кого пісня буде довшою, той і виграє. Один співатиме, а інший його везтиме на собі, допоки перший не спиниться співати.

Чорт погодився. Алдар сів перший на чорта, зав'язав йому очі (такою їх домовленість була) і заспівав-затягнув:

— Гой, гой, гой, гой!.. Гой, гой, гой, гой!.........

Чорт возив, возив його, всі плечі стер. А Алдар-Косе спрямував його до самої кузні і, як тільки в'їхали в неї, він зліз з чорта і відкрив йому очі. Чорт, як побачив ковальський горн, злякався і втік.

Дізнавшись це всі чорти надумали пімститися Алдару-Косе - налякати тепер уже його: і тим - чого він боїться. Алдар, й собі, сховався від них в карагайник, а чорти вирішили заморити його голодом і стали кидати до нього в карагайник курт, кази, олію. Багато вони накидали ласощів, думаючи, що тепер-то Алдар згине, а самі втекли. Тоді, як Алдар-Косе зібрав усі ті наїдки: кази, курт і масло, та спокійнісінько поїхав собі додому.

переклад Дарії Когутяк