Легенда про старця, що зупинив річку

казахська легенда

У дуже давні часи, коли ще на козі звалялась шерсть, жив на світі святий старець, який усі свої молитви, всі свої вчинки і слова присвятив служінню народові. Він був не просто свята людина, а володів винятковою святістю, причому ця його святість мала справжню силу. Він замовляв хвороби, і людина, яка прийшла до нього хворою, поверталась від святого старця - абсолютно здоровою. У домівці у святого завжди було багато людей, він приймав усіх: і вдень, і вночі й невпинно лікував та навчав людей.

І ось, одного разу, на аул святого напав безжалісний ворог, щоб знищити його жителів, а разом з ними і святу людину. Робити нічого, від ворога один лише порятунок - втеча. І святий старець, очоливши аул, пустився по степу, відводячи від ворожого переслідування дітей і людей похилого віку. Але вороги переслідували їх майже по п'ятам. І раптом на шляху у них виявилася широка і глибока річка з швидкою течією, обійти яку було неможливо. Що робити? Попереду - ріка, позаду - безжалісне вороже військо.

І тоді старець на березі тієї злощасної річки поринув у глибоку задуму, довго сидів мовчки, не ворухнувшись.Потім він встав, махнув рукою, і тут: бурхливий водний потік, що перегороджував їм дорогу, розділився надвоє, і перед людьми утворився вільний простір ... Одноплемінники, не замислюючись, швидко перейшли на інший берег річки, а старець ще раз махнув рукою, і річка знову зімкнулась, продовжуючи надалі грати всіма гранями бурхливої течії.

І коли святий старець переконався в тому, що всі благополучно перейшли річку, він сказав людям: "Тепер вам ворог не страшний. Ось ця земля - ваша, вона хороша для випасу худоби. Я ж піду он у ту печеру у тієї гори. Якщо вам що-небудь буде потрібно, приходьте до печери зі своїми проханнями, я все для вас зроблю. Тільки нехай ніхто з вас не надумає залазити на ту гору - буде нещастя ...»

переклад Дарії Когутяк