Легенда про дружину бія та його невістку

казахська легенда

В давні часи жив на світі один бій. За праведність і справедливість бог Неба Тенгрі дарував йому багатство, шану і славу, і бій цей з кожним днем ставав все багатшими і багатшими, і табуни його коней збільшувалися. Він так розбагатів, що втратив лік нажитої худоби.

Якось влітку бій відпочивав на джайляу, куштував смачну їжу, пив кумис солодкий, з посуду з самого золота. І хоча бій цей став дуже багатий, він не забував, кому зобов'язаний своїм багатством - шанував Бога. І з дружиною своєю він жив праведно, не сварився з нею, не лаявся. У бія не було дітей, але і тут на старості років бог Неба Тенгрі допоміг йому - його дружина народила хлопчика. Старі так були раді дитині, що кожен день возносили хвалу Богу.

Через деякий час прийшло їм у голову одружити свого сина, щоб продовжився їхній рід. І як вирішили, так і учинили. Посватали синочкові красиву та гожу дівчину з багатої сім'ї і зажили тепер вже вчотирьох. Усе в них було добре до деякого часу. Допоки невістка не освоїлася в новому будинку, тоді й вона стала показувати свій норов. Дружина бія - байбіше - стала сваритися зі своєю невісткою, і тоді все в цьому будинку полетіло шкереберть.

Одного разу, влітку, старий бій вигнав до озера свої табуни і поставив на березі нову юрту. І ось на новому місці стара дружина бія і молода невістка так посварилися, що бій, якому набридли всі ці сварки, сказав їм: «лайтеся між собою, скільки хочете, а я не хочу більше жити з вами!». І пішов.

Бог Неба Тенгрі, бачачи це неподобство, що коїлися в дуже багатій родині, вирішив покарати невдячну примхливу стару і її дурну невістку. Він торкнувся вогнища, яке стояло посеред юрти, тут же, вогнище і всі інші предмети навколо перетворилися на попіл ... Жінки відчули, що Тенгрі гнівається на них, і від страху завмерли і ... перетворилися на чорні камені. Численні табуни коней, які паслися навколо озера, теж перетворилися на чорний попіл. А потім піднявся сильний вітер і розвіяв той попіл, залишилися одні лиш головешки.

Коли вітер стих, бій побачив, що все його багатство випарувалося, а замість його старої дружини і молодої невістки стоять на різних берегах озера дві великі каменюки. Один вельми схожий на його стару, а інший - викапана його скандальна невістка.

З тих часів два ці камені на березі озера так і називаються: Байбішетас і Келінтас.

переклад Дарії Когутяк