Чому Айсан Кайги не відгукнувся на ханові запросини

казахська легенда

Ж Одного разу хан Аз Жанібек провів три тоя (свято) поспіль. Перший той був ним влаштований з нагоди закінчення будівництва міста Астрахань. Другий той він влаштував після того, як налив в озерну воду солодкий цукровий розчин, напоїв ним лебедя, а потім дозволив луню напасти на лебедя і вбити його. Третій той Аз Жанібек влаштував на честь одруження Тастеміра, сина бая Мигали, на рідній сестрі хана - красуні Канибет. Та от - на всі три запрошення не з'явивлявся Асан Кайга.

Тоді хан і в четвертий раз посилає до поета спеціального гінця. На це запрошення трохи роздумуючи, але усе ж таки Асан Кайги з'явився. Побачивши старого мудреця, Аз Жанібек запитав його: «Я тричі запрошував тебе до себе на свята, але ти не з'явилявся. Чому?»

На питання хана Асан Кайги відповів так:

... Пов'ючив шість верблюдів,

Шість літ шукав спокій.

Стрічались країни, люди,

Але не бачив такої,

В прозорих ріках - риба,

Де над людьми, мов брила,

Встав ти, хан Жанібек!

Ти цукор у воду лив

І лебедів ним поїв,

І лебідь, відбиваючись,

По чистим водам плив.

Був то шуліка - пташине горе,

Був то лебідь - пташина знать,

Шуліці ти дозволив

Лебедині крила зім'ять!

Збив лебедя злий коршун,

Став рвати йго і- їсти...

Що ж в цьому світі гірше,

Як білого птаха смерть?

Ти мармур, рівний сонцю,

До крейди прирівняв.

І на тебе знайдеться

Такий, як коршун цей,

Жорстокий чоловік.

Ти сам по всім прикметам

За шуліку ту б зійшов,

І я засмучений був цим,

На поклик твій не йшов!

Хан Аз Жанібек сильно злякався цих слів віщого поета і вигукнув: «Досить, досить! Але ж я затіяв і інший той, з нагоди видачі моєї сестри за Тастеміра, сина Мигали, і на нього я тебе запрошував. Чому ж ти не прийшов?» Тоді Асан Кайга сказав:

...Не злись, і не гнівися,

Бо ноги стрункі аргамака

Одягли в коване золото,

І цвяхи у нього в підковах срібні,

Коли є шовкові мотузки,

Хіба пов'язують простий аркан?

Тебе звуть хан Аз Жанібек,

А ти, схоже, забув,

Обіцяв же сестру Амету, сину Айсили,

А тепер віддав її сину бая Мигали,

Який пасе твоїх биків,

Сину його - недостойному Тастеміру

Збираєшся віддати свою сестру?

І насправді, Аз Жанібек доти збирався віддати сестру за Амета, сина Айсили. Віддаючи тепер її за Тастеміра, він порушував не тільки своє слово, але й давні звичаї. Слова старого поета були не тільки правильними, а й осуджували вчинок хана. Хан Аз Жанібек добре призадумався......, потім скасував своє рішення, і дівчина, таки, дісталася Амету.

переклад Дарії Когутяк