Шайтанколь - чортове озеро

казахська легенда

Удавні часи жила на білому світі дівчина на ім'я Сулушаш. Батько її був баєм. А прислужував у них в будинку Тезек. У Тезека і служниці Шунак народився син, якого назвали Алтай. Ось цей Алтай виріс. Він був ровесником Сулушаш, і двоє молодих людей пристрасно покохали одне одного. Любов любов'ю, але ж бай ніколи не погодиться видати дочку заміж за бідняка. У Алтая був друг Кайсар, і от вони втрьох змовилися втекти з аулу.

Сказано - зроблено. Молоді люди і їх побратим Кайсар дісталися до місцини Жиренсакал, недалеко від Каркаралинська. Там вони зупинилися й рішили обживатися, проводячи свої дні, займаючись полюванням і ловлею птахів.

Одного разу, під час полювання, наткнувся Алтай на величезну скелю, на вершині якого беркут звив гніздо. Він вирішив взяти з гнізда пташенят, щоб виховати їх для ловчого полювання. Але йому не пощастило, і він впав з самого верху скелі і розбився. А Сулушаш в цей час сиділа поблизу печери Теске-тас і грала на сопілці. Раптом вона почула позаду себе якийсь шум, озирнулася і бачить, що до неї наближається величезний лев (у давні часи в краю Сариарка водилися леви і тигри). Сулушаш сильно перелякалася, кинулася бігти, та втративши рівновагу впала в озеро і потонула. Їхній друг Кайсар пішов шукати Сулушаш, а знайшов у воді лише тюбетейку і плаття дівчини. Втративши своїх друзів, убитий горем Кайсар вирішив, що і йому жити більше не має сенсу. Він кинувся з обриву і загинув.

З тих пір це озеро, в бездні якого знайшли пристанівок одразу три молодих долі, люди стали називати Шайтанколь - Чортове Озеро.

переклад Дарії Когутяк