Китай
Долини річок Хуанхе («жовта ріка») і Янцзи (Довга ріка»). Самоназва «Піднебезна імперія, «Серединне царство» серед чотирьох морів – Східного, Південного, Піщаного (пустеля Гоббі) та Скелястого (Тібет).
Дракон – повелитель дощів та річкових вод, символ царя. Династія Великого Юя.
Священні гори Тайшань, з‘єднувала з небом.
Великий шовковий шлях від Шанхаю до Гадеса (Іспанія) найдовший у світі.
2 тис до н.е. 5 царств розпалися на 150 «Доба боротьби царств».
Ворогували царства У та Юе, завдяки красуні Сі Ші Юе переміг.
221 о до н.е. династія Цінь об‘єднала Китай. Цінь Шіхуаньді почав будувати Велику китайську стіну(висота 10 м, ширина 5,5м) 1974 р знайдено могилу Цінь Шіхуанді.
Династія Хань перемога селянського повстання (Лю Бан) заснував нову династію. Але проти неї 184 р селянське повстання «жовтих пов‘язок» (Чжан Цяо).
220 р останній імператор династії Хань зрікся період «Трьох царств».
Винаходи: фарфор, шовк, папір (1 ст Цай Лунь)
Конфуцій (551-479 рр. до н.е.) своє місце в житті, сумлінно виконувати, цінувати сім‘ю.
Даосизм 6 ст. до н.е. Лао Цзи шлях від народження до зникнення, проти розкоші.
4-6 ст. – «Епоха 16 царств» - вторгнення кочовиків, варваризація життя, кочовики переймають китайську культуру.
Китайці вважали свою державу центром Землі, а всі народи, варварами.
Сильна централізована держава на чолі з імператором(Сином Неба) склалася у Китаї ще у ІІІ ст. до н.е. З того часу і до початкуХХ ст. Китай незмінно залишався імперією - „піднебесним світом”.
Чиновники („мандарини”), шенші (ші – учений, шень – той, що носить пояс влади).
Імператор – «Син неба»
Найблище оточення (канцлери, міністри) – переважно родичі.
Чиновники різних рангів (близько 1 млн.)
«Добрі люди» (особисто вільні) – селяни, ремісники, купці «Підлі люди» (особисто залежні, в тому числі раби)
Конфуція оголосили „першим святим”. Його називали „учителем 10 тисяч поколінь”, „імператором без трона”. Кожен своє місце: правитель – чесно правити і піклуватися про підданих, чиновники – давати йому мудрі поради, селяни – чесно працювати. Вірність, покірність, доброта і співчуття, почуття обов`язку, повага до старших і до батьків проголошувалися головними чеснотами благородної і достойної людини. Їй потрібно було засвоїти 300 головних і 300 додаткових правил поведінки.