Тема.«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». Продовження теми «землячків» у посланні. Засудження комплексу меншовартості, національного безпам’ятства та байдужості до рідної мови .
Очікувані результати:Учні знають зміст твору «І мертвим, і живим, і ненародженим…».Учні розуміють ідейно-художній зміст твору.Учні вміють аналізувати текст, виразно читати, давати характеристику героям.Учні висловлюють власні думки та почуття щодо прочитаного.Учні виховані в дусі патріотизму, любові до України, рідної мови.
Слово вчителя.
Середина 40-х років ХІХ століття – період надзвичайно інтенсивної творчої діяльності Кобзаря як поета.
У цей період Шевченко написав поеми «Сон», «Кавказ», «Єретик», «І мертвим, і живим,..» та всесвітньо відомий «Заповіт».
Росія часів Шевченка була державою темряви, величезним монстром, який душив усе живе й нове, а на руїнах колоній будував тюрми й солдатські казарми, насаджував рабську покору батюшці-царю та кріпосницькій системі, що узаконила невимовно тяжке життя покріпаченого народу.
Твір «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» Тарас Григорович написав 15 грудня 1845 року. Він тематично споріднений з усіма названими вище поемами. Шевченко продовжує роздуми про долю України, її народу, відновлення державності, збереження української мови.
Часто цей твір називають «Послання».
Пригадайте, який жанр називають посланням?
Хто з письменників звертався до цього жанру?
«Послання до єпископів» Івана Вишенського. Послання – це віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звернення до однієї чи декількох осіб. Шевченко звертається своїм посланням до багатьох.
Алегоричність назви. Є дві версії.
- Перша. У Миколи Гоголя є поема «Мертві душі», яку ви будете вивчати пізніше. «Мертвими» Гоголь називає поміщиків. Дехто вважає, що і Шевченко також мертвими називає українських поміщиків-кріпосників. Живі – це інтелігенція, про яку поет говорить найбільше, дає їй досить глибоку, вичерпну характеристику. Ненароджені – то простий народ, «брати незрячі, гречкосії», поневолені, політично пасивні.
- Друга. Послання охоплює минулий («мертвим»), теперішній («живим») і майбутній («ненародженим») часи, а разом – це вічність, що поширюється і на нас з вами.
Якщо людина – істота Божа, то її потрібно любити так, як і Бога. Шевченко натякає на панів, які говорять, що вони люблять народ і в той же час «деруть» з нього шкуру.
Назва твору вказує на те, що він написаний для всіх часів і не обмежується географічно. Мертві — українські поміщики — кріпосники, живі — інтелігенція, про яку поет найбільше говорить у творі, ненароджені —простий народ, поневолений, не готовий до участі в боротьбі.
У заголовку цього твору автор звертається не тільки до своїх сучасників, а й до «ненароджених земляків», тобто до наступних поколінь українців — отже, й до нас. Він вчить, що наш порятунок — в єдності всіх сил нації.Масштабність адресата, окресленого в назві, зумовлюється гостротою проблематики, актуальної у будь-який час, а саме проблеми добра і зла та їх довічної боротьби, що конкретизується у творі як проблема правди і брехні. Для поета вона є принциповою, про що йдеться вже в епіграфі, узятому з Першого соборного послання апостола Івана: «Як хто скаже: "Я Бога люблю”, та ненавидить брата свого, той не правдолюбець». Шевченко це трактує так: любов до невидимого Бога оживає в любові до ближнього: «Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, якого не бачить?». Епіграф і задає полемічний характер посланню. Бажаючи розбудити серед українського люду дух любові, братства, взаєморозуміння, поет послуговується словами улюбленого учня Христа, якого називають апостолом Любові. Поет не приймає того українського патріотизму, за яким немає любові.
Він передрікає: якщо українські шляхтичі не схаменуться, то скоро гнів поневолених «низів» суспільства змете їх.
Посланням «І мертвим, і живим...» Шевченко започаткував в українській літературі традицію «вимогливої» любові. Саме так треба розуміти критичний, викривальний пафос твору. За словами І. Дзюби, Т. Шевченко — «творець в українській літературі, у духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того "національного сорому”, який завжди є потребою і передумовою великого національного руху, всякого національного відродження».
Опрацювання твору Т. Шевченка «І мертвим, і живим…»
Завдання на урок:Опрацюйте відеоуроки 👇,теоретичний матеріал 👆, зміст поезії. Дайте усні відповіді на запитання.
У яких словах сконцентрована головна думка твору? Яка вона??—
Чи доніс автор свою думку до читача? Що допомогло йому це зробити??—
Кого письменник називає земляками?
З приводу чого хвилюється автор твору?
Д/З:Знати зміст твору.Вивчити уривок напам’ять.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою,
З святими горами Дніпро!