02.05.2024

Посилання на урок      

Тема.Драматургія.Олександр Ірванець, «Маленька п’єса про зраду» - жанр антимюзиклу; типово постмодерні літературні і музичні ремінісценції й алюзії. Т.Л. постмодернізм як художній напрям. 

Мета:Ознайомити учнів з п'єсою Олександра Ірванця "Маленька п'єса про зраду" та її жанровими особливостями (антимюзикл).Проаналізувати постмодерні літературні та музичні ремінісценції й алюзії, присутні в п'єсі.Розкрити основні риси постмодернізму як художнього напряму.Розвинути критичне мислення та навички аналізу літературного твору.Заохотити учнів до дискусії та обміну думками щодо прочитаного.

Очікувані результати:Учні зможуть:Описати сюжет п'єси "Маленька п'єса про зраду".Визначити жанрові особливості антимюзиклу.Ідентифікувати та проаналізувати постмодерні літературні та музичні ремінісценції й алюзії в п'єсі.Охарактеризувати основні риси постмодернізму як художнього напряму.Висловити власну думку щодо прочитаного, аргументуючи її прикладами з тексту.

Слово вчителя.

Збірка О. Ірванця «Лускунчик–2004» містить чотири п’єси: «Маленька п’єса про зраду для однієї актриси», «Recording», «Прямий ефір» та «Електричка на Великдень».

  Назва першого твору розкриває його тему. О. Євченко зазначає, що автор «досліджує, як подвійна мораль, притаманна тоталітарному суспільству, знаходить за нових соціально-політичних обставин поживний ґрунт, наслідком чого є духовна ницість, відсутність уявлень про совість, обов’язок і честь». Наразі зрада, підступ, лицемірство притаманні оприявленим і неоприявленим учасникам драматичної дії.   

    Суспільство, у якому живе Она, головна дійова особа п’єси, перебуває в кризовому стані. Про це свідчать низька якість продуктів харчування («Ще лишилася у вас для мене заморочечка? Одна, маленька порційка… А підливка у вас яка до неї? Жучинка? Павучинка? Тарганівочка?»), щотижневе зростання цін, байдужість більшості населення до політичного життя («Ну, так, на Сіру тобто, тільки ж так ніхто не каже, все одно всі кажуть – Чорна»), 186 велика кількість мітингів.

    О. Ірванець використовує алюзії до сучасних йому суспільних подій у змалюванні реалій життя Они: «Галопуючої інфляції, розбалансовано-сті фінансово-кредитної системи, обвального падіння як виробництва, так і споживання, зубожіння основної маси населення». Від деталей суспільного устрою розмова переходить до особистого життя дівчини. Она розповідає про однокласників, Мону та свого коханого, одразу зосереджуючи увагу на дисгармонії відносин: «Між нами завжди якась вічна боротьба була, суперництво».  Послідовно дівчина розкриває її сутність: утрата ціннісних орієнтирів («Для вас то ще дійсно святими були всі ті чорні ідеали. А в нас хіба вже вірив у них хоч би хтось?..»); відмінності у здібностях («А він, тьоть Хоно, він з усіх нас – най-най-най… Наймудріший, найталановитіший і взагалі. Бо я то, даруйте, задницею брала, висиджуванням»); соціальне розшарування («У Монки там тато… ну, ви самі розумієте, де…»). Панорама суспільного життя доповнюється голосами дикторів, що повідомляють про економічну кризу й наслідки вибуху Південної мольви. Очевидно, що розповідь про мольву – це алюзія до Чорнобильської катастрофи. Абсурдність полягає в способах реагування на вибух: Она сприймає його як привід для зібрання чергового безглуздого мітингу, а держава – як можливість продемон-струвати уявний добробут: «Трудящі Тарамарщини, наче рідних, приймають переселенців з ураженої вибухом Південної мольви території». Згодом проявляється дисгармонія особистості самої Они, коли її нереалізована любов до дитини перетворюється на прихиль-ність до алкоголю: «Она притискає пляшку до грудей, сидить у кріселку, легенько поколисуючи її, наче дитину». Драматичність такого способу існування розкривається в подальших репліках дівчини: реципієнти дізнаються про трагічні події, які спричинили фізичну неповноцінність. Спілкування Они по телефону з Моною та своїм коханим пояснює причини її внутрішньої потворності: подруга копіювала її життя, а коханий заради політичних цілей був ладен пожертвувати нею, через що вона втратила дитину. Тобто в обох випадках знецінилася особистість, її 187 унікальність, що призвело до внутрішньої деформації, реалізованої в зраді. Кульмінація виявляється в цинічному перевдяганні масок Они для досягнення особистої вигоди. Дівчина виявляється фізично здоровою і перебуває на службі в дорадника. Ні зовнішній, ні внутрішній конфлікти не отримують остаточної розв’язки, що свідчить про драматичний пафос п’єси.

   Нестабільна ситуація 1990-х рр., коли старі ідеали були зруйновані, а в нових ще не було можливості сформуватися, точно відображена у творі О. Ірванця. За допомогою жанру антиутопії письменник зміг показати проблеми суспільства перехідного періоду, а саме: потворність, низькість, цинізм, хибні ідеали тощо.

 Антимюзикл з постмодерними ремінісценціями.

"Маленька п'єса про зраду" Олександра Ірванця - це неординарна п'єса, яка виходить за рамки традиційного драматургійного жанру. Її можна охарактеризувати як антимюзикл, адже вона використовує елементи мюзиклу, але робить це іронічно, перевертаючи їх з ніг на голову.

Постмодернізм відіграє суттєву роль у цій п'єсі. Ірванець щедро використовує літературні та музичні ремінісценції й алюзії, звертаючись до творів різних епох і стилів. Це створює ефект інтертекстуальності, коли новий текст вступає в діалог з попередніми, збагачуючись новими смислами.

Ось декілька прикладів постмодерних рис у п'єсі:

Постмодернізм у "Маленькій п'єсі про зраду" кидає виклик традиційним уявленням про те, що таке театр і драма. Він змушує глядача замислитися над природою реальності, істини та мистецтва.

Ось декілька тем, які досліджуються в п'єсі:

"Маленька п'єса про зраду" - це складна і багатогранна п'єса, яка не дає однозначних відповідей. Вона запрошує глядача до діалогу, змушуючи його шукати власні смисли та інтерпретації.

🔴 Завдання на урок:

перегляньте відеоуроки 👇,

опрацюйте теоретичний матеріал 👆

прочитайте:👇

Зробити хронологічну таблицю життя і творчості О.Ірванця.

Д/З:Знати зміст твору «Маленька п'єса про зраду ».

ПОВТОРЕННЯ: