16.02.2024
Тема.Експресивні можливості звуків української мови. Мовні недоліки у вимові й наголосі та шляхи їх усунення.
Мета: поглибити знання учнів про засоби милозвучності української мови; розглянути роль стилістичних засобів фонетики у творенні художніх образів; розвивати образне мислення, творчу уяву, комунікативні вміння; виховувати пізнавальний інтерес, естетичні смаки
Очікувані результати:учні зможуть:Визначати експресивні можливості звуків української мови.Називати мовні недоліки у вимові й наголосі.Розрізняти орфоепічні норми та фонетичні особливості діалектів.Використовувати орфоепічні словари для перевірки правильної вимови слів.Виправляти мовні недоліки у власному мовленні.Дотримуватися норм української літературної вимови.Виразно читати тексти українською мовою.
Слово вчителя.
Милозвучність української мови досягається природним чергуванням окремих голосних і приголосних звуків, спрощенням у групах приголосних, використанням паралельних форм слів.
Евфонічність української мови, її приємне звукове оформлення служать засобом естетичності, краси; характерним є уникнення важкого для вимови нагромадження звуків.
Евфонія вважається галуззю фоностилістики. Ця наука вивчає здатність фонетичної організації мови до мелодійного звучання, створення звукозображання у висловленні відповідно до його змісту і художнього призначення. Важливу роль відіграють також інтонація та ритміка
Алітерація – суголосся приголосних звуків, тобто повтор одного або кількох приголосних у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах:
Ну, що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно (М. Коцюбинський).
Звук [с] у цьому випадку вжито на позначення спокою, умиротворення, повільної дії; асоціюється з тихим сичанням вітру.
Асонанс – суголосся голосних, тобто повтор однієї або кількох голосних у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах.
Щось грюкнуло дверима, й полопотіло босими ногами (М. Коцюбинський).
Восьмиразовий повтор звука [о] створює ефект грубого звучання. Складається враження чогось громіздкого, значущого, гучного.
Анафора – початковий (ініціальний) повтор однакових звуків (слів) на початку рядків, строф, речень, абзаців, розділів твору. Звукова анафора – повторення початкових (ініціальних) звуків. Повторюватись може перший звук рядка у вірші або першого звука у слові:
Зелениться ніжна м’ята, рута, материнка, –
Знов я чую, мов співає давня українка (А.Кримський)
Епіфора – повтор однакових звуків, слів, словосполучень наприкінці суміжних віршованих рядків, строф, речень, абзаців, розділів твору. Звукова епіфора – повторення кінцевих звуків чи словосполучень у закінченнях слів віршованого рядка:
Через перепони,
Попри всі закони,
Ти, мово дідівська, живлюща (М.Чернявський)
Ці повторення увиразнюють мову, підсилюють і підкреслюють певну думку. Це стилістична фігура, протилежна анафорі, особливого смислового значення набуває саме у поєднанні з нею.
Рима як різновид звукової епіфори разом із віршованими розмірами теж є важливим фонетичним засобом художнього стилю, зокрема поетичного мовлення. Рима – звуковий повтор, побудований на співзвучності кінцевих слів або їх частин. Наприклад:
Люлі-люлі, люлечки,
Шовковії вервечки (Народна творчість)
У фоностилістиці досить тісно переплітаються такі явища, як звуковідтворення (наявне тоді, коли текст наповнений звуками певних об’єктів природи, криками тварин, шумами машин) та звуконаслідування (ономатопея) – у художній мові один із способів звук описання, що полягає в оптимальному зближенні звучання слова і його змісту, імітації звуків природи за допомогою прямого їх наслідування. Наприклад: Немов хто косою черк! А друге світліше – дзінь! (А. Головко).
У всіх словах, що нагадують скрип (скрегіт), різкий, неприємний звук [р]; у словах шкрябати, дряпати також наявність звуків [к], [р]. Виразні засоби приголосних виявляються досить яскраво. Так, дієслово свист завдяки двом приголосним с і в передає повів вітру.
Звук тік-так – чудова ономатопея, адже такий звук утворюється при покачуванні годинникового маятника, що подає два коротких сухих звуки, які дещо відрізняються один від одного. Чергування двох аналогічних складів доводить повторюваність звуків: обидва досить коротких і сухих голосних „малюють” короткий і сухий звук. Ця властивість ще більше підсилюється двома приголосними, що відкривають і закривають склад.
Завдання на урок:опрацюйте навчальний матеріал ☝️,перегляньте відеоуроки👇 ,опрацюйте навчальний матеріал підручника на с.211впр.564-виконайте письмово,прикріпіть на перевірку в ЕЩ.
Д/З:Виконати тести на платформі Мій+ за 16.02.2024.