12.03.2024

Тема.«Самотність» - розповідь про останній день життя пса Сабирли, через відчуття якого подано найдраматичнішу сторінку в історії кримських татар. Символічність образу Сабирли. ТЛ: художня деталь (поглиблено); алегорія (поглиблено).

Мета: Допомогти учням зрозуміти глибинний сенс оповідання "Самотність", його символіку та алегоричність.

Очікувані результати:Учні зможуть проаналізувати художні деталі та символи твору.Зрозуміють трагедію кримських татар, викладену в оповіданні.Навчються співпереживати героям та розуміти їхні емоції.Розвинуть навички аналітичного та критичного мислення.

Слово вчителя.

Робота над особливостями твору

Безмірною тривогою і болем, драматизмом людської долі, усього кримськотатарського народу пройняте оповідання «Самотність» (1961). У ньому розповідається про долю собаки Сабирли (Терплячий). Розповідь ведеться від третьої особи, від імені автора. Прикметною рисою оповідання є те, що головний герой — пес Сабирли. Відомо, що героями літературних творів можуть виявлятися не тільки люди. Але хто б вони не були, вони представляються в навколишній реальності власниками внутрішнього «я» — цього специфічно людського способу існування. Завершеність і зосередженість художньої реальності вигаданого світу досягається завдяки наявності в нього абсолютно «ціннісного центру», який у повсякденному перебігу навколишнього життя відсутній. В оповіданні таким ціннісним і організуючим центром виступає образ пса Сабирли. Письменник наділяє свого героя людськими якостями: пес відчуває, думає і висловлює свої думки, страждає, гостро відчуваючи несправедливість серед людей. Події відбуваються в далекому кримському селі. Вівчар Сулейман виміняв у грека, відомого собачника, за десять вівець прекрасну чистокровну вівчарку. Проте родич Сулеймана Дагджи (лісничий), вважаючи її непридатною для чабанської справи: «тобі треба звір силою, мудрець розумом», відвіз вівчарку в гори до вовків. Так з’явився на світ Сабирли. Це була незвичайна вівчарка, у її жилах текли дві крові: собача і вовча. Автор-оповідач простежує долю Сабирли впродовж багатьох років. Коли помер його господар Сулейман, Сабирли довго сумував про втрату: «Рани, від гризні з вовками загоїлись і не завдавали Сабирли особливих мук. Мучився пес від іншого: нікому тепер до нього не було діла, зникла найдорожча йому людина — Сулейман. Собаку вперше охопило почуття самотності». Відзначимо, ключове слово оповідання — самотніть.

У вівчара був син — Айдер, але він ще дуже малий. Сабирли віддали новому господареві. Коли вівчар ні за що відшмагав його батогом, обурений і скривджений Сабирли пішов від нього. Злий вівчар хотів забрати пса, але Айдер вийшов з рушницею і не віддав. Незабаром Айдер виріс і пас вівці. Для Сабирли це були добрі часи — допомагав заганяти отару на пасовисько, а вночі охороняв кошару. Не стало і матері Айдера, постарілої, висохлої від горя і сліз Пакізе. Тільки у гармонії з природою Сабирли знаходить утіху, спокій. Таке розуміння таємниць природи досягається завдяки особливостям художнього таланту письменника. Як людина після втрати близьких і дорогих людей, Сабирли відчуває наближення старості. Зовсім як у людей, стало ломити в кістках, поважчав. Проте Сабирли, як і раніше, поважали навколишні собаки: «йому поспішливо давали дорогу і з повагою дивилися вслід».

Образ незвичайного героя — пса Сабирли настільки динамічний, що саме цей образ організує твір у цілісну художню структуру, дозволяючи читачеві проникнути в глибини свідомості тварини, осягнути драму життя. Почалася війна. Айдер пішов на фронт, худобу забрали. Почуття самотності не покидало пса. Автор заглиблює і ускладнює вибраний мотив. Сабирли нездужав. Підсвідомо відчуваючи тривогу і страх, побіг до села. Помітив якесь незвичайне пожвавлення, з більшою насторогою прокрався до головної вулиці. Наближаючи читача до розв’язки, автор описує трагічний момент у житті кримських татар — депортацію, разом із Сабирли уважно стежить за тим, що відбувається. Фінал оповідання закритий. Людина йде, і Сабирли за ним. Так вони йшли довго, поки Сабирли не відстав. «Він подивився вслід людині, доки та не зникла за черговим горбом, звернув з дороги і, трохи пройшовши, заліг у межі, зарослій густою травою. Якийсь час невідривно дивився на посіріле небо, потім поклав голову на лапи і витягнувся. На розплющене око Сабирли сіла муха, але він уже не міг її прогнати» (А. Джемілєва).

«Самотність» - це не просто розповідь про останній день життя пса, а й глибоко символічний твір, що розкриває трагедію кримських татар. 

Художня деталь:

Очі Сабирли: Їх опис використовується протягом всієї розповіді, щоб передати емоції та стан собаки. На початку вони "веселі", "блискучі", "сповнені цікавості", але згодом стають "тьмяними", "потьмянілими", "сповненими туги". Ця деталь не лише описує зовнішність пса, але й символізує втрату віри та надії.

Звуки: Тиша, що оточує Сабирли, підкреслює його самотність. Лише іноді її порушують звуки природи, які здаються ворожими та лякаючими.

Символи:

Алегорія:

Завдання на урок:перегляньте відеоуроки 👇,опрацюйте теоретичний матеріал 👆 , дайте усні відповіді на питання: 

1. Яка тема твору?

2. У чому полягає його ідея?

3. Яка основна думка оповідання?

4. Чому автор обирає за героя пса? Символом чого зазвичай постає собака?

5. Чому Сабирли постійно відчуває свою самотність?

6. Як пес реагує на смерть Сулеймана?

7. Як складаються стосунки з Айдером?

8. Чому інші собаки поважають Сабирли?

9. Як переживає депортацію Сабирли? Що пес думає з цього приводу?

10. Iз якими іншими образами перегукується образ Сабирли? Чому його називають кримськотатарським Хатіко?

Д/З:Зробити паспорт твору "Самотність".