Тема.Постмодернізм і постпостмодернізм.(Повторення).Бесіда про твори, вивчені упродовж навчального року. Зосередження уваги на їхніх художніх особливостях, новаторстві. 

Мета:Систематизувати та узагальнити знання учнів з теми постмодернізму та постпостмодернізму;Розвинути вміння учнів аналізувати літературні твори з точки зору їх ідейно-художнього змісту;Оцінити рівень засвоєння учнями програмового матеріалу;Підготувати учнів до тематичного оцінювання.

Очікувані результати:Учні знають основні теоретичні положення постмодернізму та постпостмодернізму;Учні вміють визначати ознаки постмодернізму та постпостмодернізму у літературних творах;Учні вміють аналізувати художні особливості та новаторські елементи творів постмодернізму та постпостмодернізму;Учні готові до тематичного оцінювання.

Слово вчителя.

Постмодернізм як літературне явище

Постмодернізм — це своєрідний літературний феномен. І хоч він ще мало вивчений, але постмодернізм уже органічно увійшов у канву української літератури. До цього напряму належать письменники-сучасники, чиї твори відзначилися особливими рисами. Постмодерністами є відомі вам Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Іздрик, Юрій Андрухович. 

Постмодернізм сьогодні – це культурологічний феномен, зміст і термінологія якого поки що не з’ясовані остаточно. Як правило, літературний процес багатьом сучасникам видається тією або іншою мірою хаосом. Це стосується будь-якої літературної доби. Тож невипадково, що на початку ХХІ ст. певною мірою хаотичною видається література постмодерну.

Естетичною природою цього явища є поєднання і органічне співіснування різних художніх систем. Постмодерн виник внаслідок відчуття письменниками кінця історії, певної епохи. Це естетичний бунт проти всього радянського, нова форма існування української ідеї. З огляду на вище сказане, тема дослідження постмодернізму є актуальною.

Постмодернізм – не просто літературний напрям. Він претендує на вираження загальної теоретичної «надбудови» сучасного мистецтва, філософії, науки, політики, економіки, моди. Сьогодні науковці говорять не лише про «постмодерністську творчість», а й про «постмодерністську свідомість», «постмодерністський менталітет», «постмодерністський умонастрій» тощо.

Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія, «цитатне мислення», принцип гри. Загальне осміяння і глузування над усім є тотальною іронією. Численні постмодерністські художні твори характеризуються свідомою настановою на іронічне зіставлення різних жанрів, стилів, художніх течій. Твір постмодернізму – це завжди висміювання попередніх і неприйнятих форм естетичного досвіду: реалізму, модернізму, масової культури.

Наступним головним принципом постмодернізму є цитата, що означає для представників цього напряму цитатне мислення.

В українську літературу постмодернізм увійшов непомітно. У поезії він більш притаманний Е. Андрієвській, Р. Бабовалу, С. Гостиняку, у прозі – В. Медведю, Ю. Андруховичу, Є. Пашковському, О. Забужко.

З розпадом СРСР, коли особливо унаочнилася неспроможність соціалістичного способу життя, розпочалася дискусія, що точилася переважно довкола трьох засадничих питань:

1. Що таке постмодернізм?
2. Чи можливий український варіант постмодернізму?
3. Постмодернізм – явище позитивне чи негативне?

Тим, хто не сприймав демократію з її плюралізмом та культурним різноманіттям, здавалося, що постмодернізму можна уникнути чи заборонити його.

Український постмодернізм був, насамперед, антитезою не модернізму, яким цікавився і з яким співіснував, а антитезою тоталітаризму і соцреалізму.

Отже, вивчення і аналіз літературних статей дає підстави стверджувати, що постмодернізм – це образно-стильова система, що увібрала в себе художній досвід багатьох попередніх епох. Вона відрізняється потужним розвитком інтелектуальної тенденції і є черговою ланкою в ланцюгу історії. Постмодернізмом в українській літературі називаємо творчість письменників кінця 1980-х рр. – початку ХХІ ст.

Ткач К.А., к.і.н. Міронова І.С.

Сучасна українська література не може розвиватись без інновацій у світовій літературі, тому таке явище, як постмодернізм, є і у нашій країні. У поезії він більш притаманний Е. Андієвській, Р. Бабовалу, С. Гостиняку, у прозі – В. Медведю, Ю. Андруховичу, Є. Пашковському, О. Забужко. Дата виникнення постмодернізму залишається дискусійною. Більшість дослідників сходяться на тому, що перехід від модернізму до постмодернізму припадає на середину 1950-х рр. У 1960-і – 1970-і рр. постмодернізм охоплює різні національні літератури, а у 1980-і рр. він став домінуючим напрямком сучасної літератури і культури.

Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія, “цитатне мислення”, інтертекстуальність, пастіш, колаж, принцип гри. У постмодернізмі панує тотальна іронія, загальне осміяння і глузування. Численні постмодерністські художні твори характеризуються свідомою настановою на іронічне співставлення різних жанрів, стилів, художніх течій. Твір постмодернізму — це завжди висміювання попередніх і неприйнятних форм естетичного досвіду: реалізму, модернізму, масової культури.

Іншими характеристиками постмодернізму є невизначеність, театральність, гібридизація жанрів, співтворчість читача. А найпоширенішими образами-метафорами постмодернізму є карнавал, лабіринт, бібліотека, божевілля. Особливе значення у постмодернізмові надається текстовій структурі, власне, текстові у тексті.

Характерні ознаки сучасної поезії

1.  «Переобтяжена цвітінням» (Юрій Андрухович у 90-х роках висловив думку, що сучасна українська поезія стає дедалі кращою, «незабаром її читатимуть виключно поети»).

2.  Багатство тематики, стильових і жанрових знахідок.

3.  Поступається прозі за динамізмом саморозгортання інтелектуального сюжету, але виграє в інтенсивності метафоричного орнаменталізму.

4.  Представлена кількома поколіннями поетів:
   *«шістдесятники» (Ліна Костенко, Іван Драч, Ірина Жиленко, Борис Олійник та ін.);
   *«київська школа» поетів (Віктор Кордун, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Василь Рубан та ін.),
   * поети-дисиденти (Ігор Калинець, Тарас Мельничук, Степан Сапеляк та ін.);
   * «вісімдесятники» (Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Іван Малкович, Забужко, Оксана Пахльовська, Іван Козаченко та ін.);
   *«дев’яностники» (Кость Москалець, Роман Скиба, Павло Вольвач, Сергій Жадан, Іван Андрусяк, Віктор Неборак, Василь Махно та ін.).

Характерні ознаки сучасної прози

• Жанрове розмаїття, пошуки нових мотивів, мистецьких ідей.

• Відхід від лірико-романтики, патетики, трансформація химерної стильової течії (Олександр Ільченко, Віктор Міняйло, Володимир Яворівський, Євген Гуцало) у прозу постмодерністів.

• Активна творча діяльність прозаїків старшого покоління: звернення до історичної тематики (історичний роман Ю. Мушкетика «На брата брат» (1996), М. Вінграновського «Северин Наливайко», Р. Іваничука «Орда» (1992), «Рев оленів нарозвидні» (2000), роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко» (1999); дослідження екзистенціальних проблем буття людини (роман-епопея Валерія Шевчука «Стежка в траві. Сага про Житомир» (1994).

• Постмодерне світобачення, у центрі творів – «маска «автора.

Постмодернізм та постпостмодернізм – це два важливих напрямки в літературі та мистецтві, які виникли в другій половині ХХ століття. Ці напрямки відрізняються від традиційних форм мистецтва тим, що вони відкидають єдину правду, ієрархію та цілісність.

Для постмодернізму характерні такі риси:

• Фрагментарність: Сюжет та композиція твору часто розбиті на фрагменти, які не завжди пов'язані між собою логічно.

• Плюралізм: Існує багато різних точок зору на події та персонажів, жодна з яких не є остаточною.

• Іронія: Автори часто використовують іронію, сарказм та пародію, щоб критикувати традиційні цінності та ідеї.

• Інтертекстуальність: Твори часто містять цитати та алюзії з інших творів літератури та мистецтва.

• Деконструкція: Автори руйнують традиційні жанри, форми та структури, щоб створити нові та несподівані ефекти.

• Гра: Твори часто сприймаються як гра з читачем та текстом.

• Карнавалізація: Автори використовують гротеск, сатиру та іронію, щоб перевернути з ніг на голову традиційні уявлення про світ.

Постпостмодернізм розвиває ідеї постмодернізму, але робить це більш тонко та нюансовано. Для постпостмодернізму характерні такі риси:

• Повернення до традицій: Автори постпостмодернізму часто звертаються до традиційних жанрів, форм та структур, але роблять це з іронією та пародією.

• Інтерес до особистого: Автори постпостмодернізму часто досліджують власні думки, почуття та переживання.

• Діалог з читачем: Автори постпостмодернізму прагнуть до діалогу з читачем, заохочуючи його до власної інтерпретації тексту.

• Відкритість: Твори постпостмодернізму часто залишаються відкритими для інтерпретації, не даючи остаточної відповіді на поставлені питання.

Елементи:

• Фрагментарність сюжету та композиції.

• Плюралізм думок та ідей.

• Іронічність та пародійність.

• Інтертекстуальність та цитування.

• Деконструкція традиційних жанрів та форм.

• Гра з читачем та текстом.

• Карнавалізація та гротеск.

Джерело:Постмодернізм як літературне явище – Українська мова та література (zno.if.ua) 

🔴 Завдання на урок:

• перегляньте відеоуроки 👇,

• опрацюйте теоретичний матеріал 👆

• зробити доповідь або презентацію на тему "Постмодернізм і постпостмодернізм." 

• дайте усні відповіді на питання:

• Які літературні угрупування об'єднувалися за спільним світовідчуттям, естетичними принципами та певною політичною платформою в 20-30х рр. ХХ століття? 

• Хто утворив літературну організацію «ВАПЛІТЕ» у 1926 році? 

• У яких містах Європи була заснована «Празька школа»? 

• Що називають «Розстріляним відродженням»? 

• Якій літературній течії характерні такі ознаки: відмова від реалістичного змалювання світу, художнє зображення, суб'єктивізм? 

Д/З:Повторити вивчений навчальний матеріал.Підготуватися до річної контрольної роботи. 

ПОВТОРЕННЯ: