09.05.2024
Тема.РМ. Конфесійний стиль, сфери поширення і головне призначення. Церковні служби, молитва, повчання, проповіді: богослужбові книги, спілкування в конфесіях, культових установах.
Мета та очікувані результати:Ознайомлення учнів з особливостями конфесійного стилю.Розвиток розуміння ролі конфесійного стилю в релігійному житті.Навчання учнів аналізувати тексти конфесійного стилю.Виховання поваги до релігійних почуттів віруючих.
Слово вчителя.
Конфесійний (від лат. confession — визнання, сповідання) стиль виник як стильове запозичення у зв’язку з прийняттям християнства у Київській Русі.
Сфера поширення конфесійного стилю — культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинку, релігійні громади, віруючі родини.
Головне призначення конфесійного стилю — допомагати віруючим у спілкуванні їхніх душ із Богом, зберігати й продовжувати культові ритуали, об’єднувати віруючих одним почуттям щиросердної віри в Бога.
Головні конститутивні ознаки конфесійного стилю: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми.
До основних мовних стильових засобів конфесійного стилю належить маркована лексика, яку в національній літературній мові називають конфесійною. Це Ісус, Різдво, Великдень, Пасха, Благовіщення, Трійця, піст, причастя, говіння, святий, священик, піп, дяк, диякон, архімандрит, літургія, плащаниця, анафема, тропарі, престол, псалми, херувими, ангели, ікона, церква, хрещення, гріх, провидіння, монах тощо.
У конфесійному стилі є загальновживані вирази, які набули сакрального забарвлення й мають специфічну, конфесійну конотацію. Деякі з них шляхом перенесення й символізації набули конфесійного стилістичного значення. Наприклад, слово чаша в конфесійному стилі означає долю (випити чашу до дна — терпеливо знести всі незгоди життя; гірка чаша — дісталася тяжка доля).
Не можна не помітити таку мовну ознаку конфесійного стилю, як старослов’янізми: агнець, взивати, воздати, возсідати, сотворити, уповати, упованіє, блаженний.
Має конфесійний стиль і свою фразеологію — усталені словосполучення: Ісус Христос, Мати Божа, Небесний Отець, Тайна вечеря, Святий Дух, раб Божий, воскресіння з мертвих, скорбящих радосте, достойно єсть, Христос Спаситель, судний день.
Через заборони й обмеження віровчень у радянський час, а української церкви й у попередні часи самодержавної Російської імперії, а також через перекладний характер релігійних текстів, особливо канонічних, через правописні розбіжності серед мовних засобів сучасного конфесійного стилю активно діє й розвивається в українській духовній культурі виразна варіантність. Наприклад, Учитель — Месія; свідчити в Господі — проповідувати через Сина Божого; за мир з небес — за мир з висот; на тебе уповаю — на тебе покладаюся; дух твій благий — дух твій добрий; глас вопіющого — глас того, хто кличе; многомилостивий — вельмимилостивий; животворящий — животворний тощо.
Отже, конфесійний стиль сучасної української літературної мови (всупереч колишнім заборонам і нинішнім конфесійним незгодам церков) зберігає основні риси класичної сакральної мови: урочистість, канонічність словоформ і конструкцій, сталість жанрів (Біблія, Євангеліє, богослужіння, молитва, проповідь, псалом) (За Л. Мацько та О. Мацько).
Конфесійний стиль мови – це різновид функціонального стилю, який використовується в релігійній сфері.
Сфери поширення конфесійного стилю:
Релігійні тексти: Біблія, Коран, Тора, інші священні книги.
Богослужбова література: молитви, псалми, гімни, церковні канони.
Релігійна проза: житія святих, проповіді, богословські трактати.
Релігійна поезія: духовні вірші, гімни.
Релігійні публіцистичні тексти: статті, промови, звернення релігійних діячів.
Релігійне спілкування: проповіді, молитви, розмови віруючих.
Головне призначення конфесійного стилю:
Пропаганда релігійних вірувань та цінностей.
Вплив на світогляд та поведінку людей.
Об'єднання віруючих та згуртування релігійної громади.
Збереження та передача релігійних традицій.
Особливості конфесійного стилю:
Використання архаїзмів, церковнослов'янських слів та виразів.
Урочистий та піднесений тон.
Використання риторичних фігур: метафор, епітетів, порівнянь.
Емоційна насиченість.
Використання цитат з релігійних текстів.
Додержання релігійних канонів.
Використання конфесійного стилю в різних сферах:
Церковні служби: під час богослужінь використовуються тексти з богослужбових книг, які читаються або співаються. Мова цих текстів урочиста, піднесена, насичена архаїзмами та церковнослов'янськими словами.
Молитва: молитва - це звернення до Бога з проханням, подякою або вираженням віри. Мова молитви може бути простою або урочистою, але завжди щирою та емоційною.
Повчання та проповіді: повчання та проповіді - це тлумачення релігійних текстів, розповіді про життя святих, настанови щодо віри та благочестя. Мова проповідей урочиста, піднесена, часто використовує риторичні фігури.
Богослужбові книги: богослужбові книги містять тексти, які використовуються під час богослужінь. Це молитви, псалми, гімни, церковні канони. Мова цих текстів урочиста, піднесена, насичена архаїзмами та церковнослов'янськими словами.
Спілкування в конфесіях: віруючі спілкуються між собою, використовуючи мову своєї конфесії. Ця мова може містити архаїзми, церковнослов'янські слова та вирази, а також специфічні релігійні терміни.
Культові установи: у культових установах (церквах, монастирях) використовується мова, відповідна до конфесії. Ця мова звучить під час богослужінь, читається в молитвах та повчаннях, використовується у спілкуванні між віруючими.
Завдання на урок:
Опрацюйте відеоуроки 👇,
теоретичний матеріал 👆,
с.229-опрацювати теоретичний матеріал,вправа 633-письмово.
виконати тести на пл.Мій+ за 09.05.2024.
Д/З:с.229-опрацювати теоретичний матеріал,вправа 635-усно.
ПОВТОРЕННЯ: