26.01.2024
Тема.ПЧ № 3. О.Довженко. Оповідання «Мати».
Мета уроку:Навчальна:Ознайомити учнів з оповіданням О. Довженка «Мати».Розкрити трагедію українського народу під час Другої світової війни, уособлену в образі матері.З'ясувати роль художніх засобів у творі.Розвиваюча:Розвивати навички аналізу тексту, виразного читання, зв'язного мовлення.Виховувати співчуття до людського горя, повагу до матерів.Виховна:Виховувати любов до України, почуття патріотизму.Формувати стійкість духу, віру в життя.
Очікувані результати:Учні знають зміст оповідання «Мати».Учні розуміють трагедію українського народу під час Другої світової війни.Учні вміють аналізувати текст, виразно читати, давати характеристику героям.Учні висловлюють власні думки та почуття щодо прочитаного.Учні виховані в дусі патріотизму, поваги до матерів.
Слово вчителя.
Оповідання «Мати»- невеликий за розміром твір містив розповідь про героїзм української жінки-матері, яка ціною власного життя намагалася врятувати чужих синів у роки воєнного лихоліття.
Тема оповідання – показ героїчного подвигу жінки - патріотки у роки Другої світової війни.
Ідея оповідання – уособлення найкращих рис української ментальності, уславлення героїзму жінки - матері і радянських воїнів у боротьбі проти нацизму, звеличення дружби народів.
Висновок: Отже, О. Довженко, використавши систему прийомів образотворення, змалював у даному оповіданні образ національно означеної матері, оригінальність та повнота його засвідчуються наявністю таких основних її характеристик і рис: портретною (показом красивої й простої зовнішності Марії); сангвіністичним типом темпераменту (витриманість, стійкість, терпеливість, рішучість); характеристикою саме жіночої і справді материнської діяльності (роботящість, самовідданість своїм і чужим дітям).
Особливості композиції, часопросторової організації твору
Оповідання розпочинається зі своєрідного прологу, в якому автор, повідомляє про мету його написання у формі протиставного речення: «Не ради сліз, і розпачу, й скорбот…, а задля слави нашого роду написано, і во ім’я любові, про цю високу смерть…, про матір Марію Стоян».
Фактично твір почато з кульмінації. За допомогою низки риторично-питаль-них речень, котрі слідують за цим («Хто серед трупів ворожих біжить…? Хто це стогне…? Хто мертвий висить коло хати під небом?»), письменник створює жахливу картину зруйнованого фашистами села: син повертається додому і бачить повішену матір. «Чом не чую вашого тихого голосу? Де ви, голубко, матінко моя сива?» , – запитує він.
Продовжується оповідання поверненням у часі до подій, які передували появі сина у рідному селі (зав’язка): до хати Марії Стоян заходять юнаки – поранені військові льотчики. Жінка одразу їх приймає, називає «синочками».
Далі йде розвиток дії, де автор розповідає про материнську любов простої селянки Марії, яка провела на війну свого сина Василя. Протягом двох тижнів ховала вона льотчиків, добре знаючи про всю небезпечність такого вчинку. Її материнські почуття сильніші за страх. Та не судилося Марії Стоян урятувати дорогих гостей, не судилося їй і себе врятувати. Під час перевірки німці знаходять льотчиків. Фінал оповідання - трагічний: вона за багатьма турботами забула сказати хлопцям своє прізвище. Льотчиків розстріляли. Їхні останні слова були звернені до Марії Стоян: хлопці щиро дякували тій, що в лиху годину замінила їм рідну матір. Німці били Марію, а потім повісили на груші.
У кінці оповідання (розв’язка) автор знову повертає нас до його початку, коли син ввійшов із військами до рідного села. Відчуваючи велику тривогу за матір, він біг згарищем, аж ось побачив матір, повішену біля власної хати. Цей епізод є невимовно трагічним.
Отже, можемо зробити висновок: жіночий образ, відтворений у оповіданні О. Довженка, є уособленням найкращих рис української ментальності, а саме: духовності, людяності, чуйності, ніжності, гідності, доброти, турботи про дітей, любові до праці, почуття власної гідності, рішучості, сміливості, твердості, оптимізму.
Нині тема жінки на війні не видається новою. За останні роки наша країна виховала нове покоління жінок – волонтерок, медпрацівниць, військових, які хоробро воюють, борються за життя в АТО часом дуже дорогою для себе ціною. Жорстоко звучать ці слова, але війна розкрила потенціал сучасної українки у військовій справі, дозволила продемонструвати сталеву силу духу, поглибила патріотизм і спонукала серця битися безстрашно. Тепер жінка на фронті – явище не унікальне, проте не кожна наважиться на такий крок. Але жінка на війні – рівна чоловікові, а в деяких випадках – навіть цінніша професіоналка.
Завдання на урок:Переглянути відеоурок 👇.Прочитати твір Олександра Довженка «Мати», звертаючи особливу увагу на проблему війни і цінності людського життя у творі.
Д/З:Схарактеризувати образ матері,прикріпити на перевірку в ЕЩ.