02.02.2024
Тема.Гіпертекст. Дискурс як комунікативний процес і як текст. Професійний дискурс. Зображувально-виражальні засоби синтаксису: синтаксичний паралелізм; риторичне запитання, звертання; повторювані сполучники. Складні випадки використання розділових знаків.
Мета уроку:Ознайомити учнів з поняттями "гіпертекст", "дискурс", "професійний дискурс".Навчити учнів визначати особливості гіпертексту, дискурсу та професійного дискурсу.Розвивати вміння використовувати зображувально-виражальні засоби синтаксису (синтаксичний паралелізм, риторичне запитання, звертання, повторювані союзи) у усному та письмовому мовленні.Виховувати увагу до мовних явищ, багатство мови.
Очікувані результати:Після уроку учні зможуть:Визначати поняття "гіпертекст", "дискурс", "професійний дискурс".
Визначати особливості гіпертексту, дискурсу та професійного дискурсу.Використовувати зображувально-виражальні засоби синтаксису (синтаксичний паралелізм, риторичне запитання, звертання, повторювані союзи) у усному та письмовому мовленні.
Слово вчителя.
Поняття «дискурс» є надзвичайно поширеним останнім часом і престижно-модним. Однак чіткого та загальноприйнятого визначення, яке б охоплювало всі випадки його використання, не існує, тому, мабуть, саме чинник моди на запозичення іноземних термінів і зумовив його появу у вітчизняній лінгвістиці та сприяв значною мірою його популяризації: термін дискурс був запозичений з англосакської лінгвістичної школи на початку 70-х років. Цей термін позначає «тексти в їх текстовій даності і в їх особливостях» .
Якщо зробити короткий екскурс в етимологію, слід зауважити, що «дискурсом» у латинській мові називали бесіди вчених. Саме в цьому значенні слово увійшло в сучасні європейські мови: французьке discours і англійське discourse мають значення «діалог». Цей термін наводиться в Словнику братів Грімм 1860 року, де вказані два значення: 1) діалог, бесіда; 2) мовлення, лекція. Як термін лінгвістики слово «дискурс» уперше вжито А. Херрісом у 1952 році в статті, що була присвячена аналізу мови реклами. Відтоді термін «дискурс» став поширеним у сучасній лінгвістиці .
Перейдемо до найбільш відомих визначень, які, варті зазначення. Так, існують дефініції дискурсу, у яких закріплюється пріоритет тексту, і тоді дискурс можна розглядати як предмет лінгвістики тексту, а дискурсивний аналіз - один з її методів. Такий підхід був характерний у період становлення лінгвістики тексту і зафіксований у «Короткому словнику термінів лінгвістики тексту» Т. М. Ніколаєвої: «Дискурс - багатозначний термін лінгвістики тексту, що вживається авторами в значеннях, майже омонімічних.
Найважливіші з них:
1) зв'язний текст;
2) усно-розмовна форма тексту;
3) діалог;
4) група висловів, зв'язаних між собою за змістом;
5) мовний твір як даність - письмова або усна» .
Отже, щоб підсумувати найбільш відомі визначення поняття дискурсу, всі існуючі підходи можна звести до таких:
1. Дискурс визначається через текст або текст через дискурс.
2. Дискурс розуміють як когнітивний процес, пов‘язаний із творенням мовленнєвої поведінки.
3. Дискурс розглядається як послідовність взаємозв‘язаних висловлювань; об‘єднаних спільністю цільового завдання.
4. Дискурс визначається як засіб бесіди та мислення, які, як і жанри, можуть ставати ритуалізованими.
5. Дискурс тлумачиться як мовленнєве утворення, одиниця вищого, ніж речення, рівня.
6. Дискурс розглядається як форма мовленнєвого спілкування, яка передбачає взаємозв‘язок між мовцем та слухачем, як міжособистісна діяльність.
7. Дискурс розуміється як складна комунікативна подія.
8. Дискурс тлумачиться як соціолінгвістична структура, яка твориться адресатом у конкретних комунікативних, соціальних та прагматичних ситуаціях.
Джерело: (znu.edu.ua)
Завдання на урок:перегляньте відеоуроки,занотуйте найголовніше зі статті(вище).
Д/З:§ 44-опрацювати,впр.441-письмово,підготуватися до контрольної роботи .
Повторення: