15.02.2024
Тема.Екзистенційна (буттєва) проблема вибору, віра в себе, надія на здолання всіх перешкод. Упевненість у своєму виборі («Як добре те, що смерті не боюсь я..») . Приклад великої мужності й сили духу («На колимським морозі», «Пам’яті Алли Горської»).
Мета (формувати компетентності): предметні: літературознавчу: знання особливостей лірики В. Стуса, поняття «стоїчної» поезії на прикладі аналізу творів, суть екзистенціалізму в поезіях, вміння визначати межовий стан суб'єкта лірики, який протистоїть ідеологічно викривленій реальності, зіставляти мотиви, форми буттєвого самоствердження в поезіях; ключові: уміння вчитися: формування уявлення про поезію як чинник власного світогляду, уміння порівнювати, узагальнювати, наводити переконливі аргументи, робити виважені висновки; ціннісно-смислову: уміння визначати ціннісні пріоритети на засадах громадського суспільства; комунікативну: уміння аргументовано висловлювати власну точку зору, проводити аналогії з сучасним життям, висловлювати власну думку про важливість активної громадської позиції в житті; загальнокультурну: вироблення в собі риси «стоїцизму», усвідомлення поняття честі, людської гідності, мужності, сили духу на прикладі життя і творчості В. Стуса.
Очікувані результати:учні зможуть:Називати:Основні екзистенційні проблеми, що порушуються у творах.Роль віри в собі та надії у подоланні життєвих перешкод.Особливості віршів, що розкривають тему вибору та стійкості.Ідейно-художню своєрідність творів Стуса та інших авторів.Визначати:Мотиви та ідеї, що проголошують ліричні герої.Використання авторами символів та метафор.Вплив екзистенційних мотивів на світогляд та творчість авторів.Аналізувати:Тексти віршів (зміст, форма, мовні засоби).Ідейно-художню своєрідність творів.
Слово вчителя.
Поезія Василя Стуса виходить далеко за межі того експериментального бунтарства, часто дилетантської, показової інтелектуалізації вірша, що були притаманні творам багатьох його ровесників.
По-блоківськи виточений і холоднуватий його вірш, природний український сентимент тут приборканий і палає всередині кристала. Якщо ж торкнешся, гріє, мов серце. Дисципліна слова, лаконізм виразу, надзвичайно широкий словник, що постійно збагачується, ще й незупинне власне словотворення — ось шлях його поезії».
Екзистенціалізм - (фр. existentialisme, від лат. exsistentia —«існування») — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.
Визначальні ознаки екзистенціалізму:
- на перше місце висунуто категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;
- особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав’язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;
- вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;
- існування людини тлумачиться як драма свободи;
- найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи;
- екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.
Сучасники про нього казали: «Стус – не селянський син. Він, певно, нешлюбний син якогось князя!».Поет надзвичайно пишався своєю національністю.
Виплеканий на чистих водах українського слова, В. Стус не міг змиритися з тим, що пропонувала офіційна ідеологія. Чи не найгіршим було те, що він писав там, де писати вже було злочином.
І поет почав свою боротьбу… У 60-ті навіть слово проти системи було гріхом.Той гріх В. Стус спокутував своїм життям.
Перший арешт: за вірші, за слово, за віру…
В «Особовій справі в’язня» записано, що вже з перших днів В. Стус стає «порушником режиму»: «намагався співати в камері», «писав заяви, щоб йому дали можливість користуватися книгами із власної бібліотеки». Без сумніву, йому обрали найвіддаленіше місце для заслання, зі суворим кліматом і специфічним оточенням, повністю обмеживши його в спілкуванні з однодумцями.
Віршам Василя Стуса близька філософія екзистенціалізму, а передовсім ідея «трагічного стоїцизму». У таких творах розкривається внутрішня сутність людини, те глибинне, внаслідок якого кожна особистість є неповторною.
Характерні для Стуса роздуми лежать і в основі поезії
«Як добре те, що смерті не боюсь я».
Поезія «Як добре те, що смерті не боюся я» — філософська медитація, у якій висловлено екзистенціальні роздуми поета про сенс життя, викладене життєве кредо Стуса, його моральні принципи й окреслений власний трагічний життєвий шлях.
Тому що за ним — Батьківщина, яка наснажує його моральною силою. Для поета Україна та рідний народ — категорії не соціальні, а духовні. Саме вони й визначають сенс його буття.
Написана поезія у формі монологу. Це останнє слово несправедливо засудженого героя, звернене до неправедних суддів. Зі спокоєм, гідністю, упевнено, без найменшого натяку на каяття звучать перші рядки твору, із яких перед нами постає образ людини мужньої, борця-патріота, носія високих моральних якостей, який «жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття». Йдеться у цих рядках про глибокі переконання В. Стуса. Вони спонукали його до інтенсивних пошуків справжнього буття як заперечення фальшивого світу.
У поезії автор висловлює свою громадянську позицію. Він свідомо обирає життєвий шлях, сповнений добра, любові, благородних вчинків в ім’я України і її народу. І не розкаюється в цьому. Біблійний образ хреста, використаний автором у вірші, лише підкреслює правоту і чистоту його помислів.
Ознайомтеся з поезією:Як добре, що смерті не боюсь я... — Василь Стус, читати повністю текст твору онлайн. УкрЛіб : Українська Бібліотека (ukrlib.com.ua)
ВИСНОВКИ: У поезії-заповіті «Як добре те, що смерті не боюсь я...» Стус точно передбачає свою долю: незламність перед мучителями-суддями, концтабір, загибель у неволі на далекій чужині й славне повернення на Батьківщину по смерті.
На формування в В. Стуса екзистенційного світосприйняття вплинули такі життєві обставини: зміна традиційного селянського життя, якому були притаманні природність, розміреність, сповільненість, культ батьків; лихоліття Другої світової війни; насильницька індустріалізація країни, особливо Донбасу, де минули дитячі та юнацькі роки письменника;
Завдання на урок:опрацюйте навчальний матеріал ☝️,перегляньте відеоуроки👇,законспектуйте найважливіше.
Д/З:Вивчити напам’ять «Як добре те, що смерті не боюсь я..»