10.01.2024
Тема.ВасильСимоненко. Творча біографія митця (О. Гончар про В. Симоненка - «витязь молодої української поезії»). Традиційність його лірики. Образ України, громадянський вибір поета («Задивляюсь у твої зіниці…»).
Мета: допомогти учням глибше усвідомити „шістдесятництво” як явище культурологічне та соціальне; ознайомити з життям і
творчістю поета В. Симоненка – одного з найяскравіших представників цієї доби, зацікавити його особистістю та творчістю;
розвивати аналітичне, критичне мислення, навички самостійного підбору інформації, її опрацювання; поглиблювати вміння виділяти головне, робити узагальнення та висновки, аналізувати ліричний твір; виховувати активну громадянську позицію, почуття патріотизму, любов до літератури, повагу до митців української літератури.
Очікувані результати: учні вміють розповідати про „шістдесятництво” в українській літературі, називають його представників; знають матеріал про життєвий і творчий шлях В.Симоненка, уміють виразно читати й аналізувати його твори, висловлюють власні враження та думки.
Слово вчителя
Василь Симоненко належав до когорти „шістдесятників” – митців, які не боялися говорити правду, не хилили голови, не корилися владі. Їх називали відступниками і запроданцями, твори не друкували, забороняли, а самих письменників відправляли до психічних лікарень і концтаборів. Але справжню поезію не можна вбити. Нині вона повертається до нас у збірках і піснях. Василь Симоненко постає перед сьогоднішнім читачем виразником народної совісті, правди, надії і віри. У творчому доробку поета є і громадянська лірика, й інтимна, багато творів сатиричного спрямування.
Виразне читання поезії В.Симоненка „Задивляюсь у твої зіниці..”
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Евристична бесіда:
- У якій стильовій манері написаний вірш?
- Які два види лексики вживає автор у поезії? З якою метою?
Починається поезія рядком, який налаштовує на зустріч із коханою ліричного героя. Ця кохана – Україна, мати, з якої герой не
полишає дивуватися, якою пишається, заради якої творить. Гордо і відверто поет заявляє, що батьківщина для нього найважливіша, що йому треба боротися з її ворогами, „бо ще не всі чорти живуть на небі, ходить їх до біса на землі”. Але йому потрібні і друзі, бо без них він не уявляє свого життя. У цій поезії громадянські мотиви поєднані з особистими, що свідчить про глибокий патріотизм автора.
Завдання на урок:переглянути відеоуроки,с.220-227-опрацювати статтю.
Д/З:Скласти паспорт твору,прикріпити на перевірку в ЕЩ.