30.01.2024

Тема.Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу. Зміщення часових площин як художній прийом. Роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї. ТЛ: художній символ; психологічна деталь. 

Мета уроку:Ознайомити учнів з образом любові у новеллі Г. Тютюнника "Три зозулі з поклоном"Розкрити роль художньої деталі у розкритті образу любові.Розвивати навички аналізу художнього тексту.

Очікувані результати:Учні повинні:Знати, що образ любові є одним із центральних у новеллі Г. Тютюнника "Три зозулі з поклоном".Розуміти, що любов є втіленням високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу.Виділяти художні деталі в тексті та пояснювати їхню роль у розкритті образу любові.Аналізувати художній текст, виявляючи його ідейно-тематичний зміст.

Слово вчителя.

Історія створення новели

У 1976 році до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, була «Летіла зозуля через мою хату», де йшлося не просто про нещасливе кохання, а про вічне, непереборне страждання людини. Почувши цю пісню, Тютюнник підхопився, побіг до своєї кімнати. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літератури.

У творі наявні автобіографічні моменти: героя звуть Михайло, як батька Тютюнника. 1937 р. його заарештували і відправили до Сибіру, де він і загинув. У житті батька була жінка, яка його дуже кохала, та Михайло не зрадив власне сімейне життя. Тютюнник згадував: «Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли знневажати ту любов, велику, безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки…»

 Паспорт новели «Три зозулі з поклоном»

Літературний рід: епос.

Жанр: новела.

Тема: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.

Ідея: возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу.

Проблематика:

✵ проблема кохання як найвищого вияву духовної краси;

✵ зв'язок поколінь;

✵ родинне життя;

✵ репресії, життя людини, відірваної від дому, сім'ї у засланні;

✵ збереження загальнолюдських цінностей;

✵ вірність.

Композиція: новела в новелі, наявність обрамлення.

Персонажі: оповідач, Михайло, Софія, Марфа і Карпо Яркові.

Сюжет:

1. Заміжня Марфа Яркова кохає одруженого чоловіка Михайла, який має сина.

2. Синові (оповідачеві новели) історію цього кохання розповідає мати Софія.

3. Михайла заслано до Сибіру, звідки він ніколи не повернеться.

4. Один раз на місяць від Михайла дружині Соні надходять листи.

5. Прихід листів інтуїтивно відчуває Марфа, якій поблажливий листоноша дає пригорнути їхз до грудей і «подержати».

6. Соня, яка знає про Марфину любов до чоловіка, не засуджує суперницю.

В основі цього твору любовний трикутник: Софія — Михайло — Марфа.

✵ Що означають імена персонажів?

Михайло — з давньоєврейської «рівний, подібний до Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму, робить все добре та вчасно, любить співати.

Софія — з грецької «мудрість, розум». Софія — ніжна, добра, здатна виявити співчуття до слабкої беззахисної істоти й надати посильну допомогу людині, що потрапила в скрутне становище.

Марфа — з арамійської «пані, господиня, володарка». Здавна вважалось, що дівчина на ім'я Марфа простодушна й мила. Їй не властива хитрість і злість, вона приємна і легка в спілкуванні. Добродушна, готова прийти на допомогу, доброзичлива й невимоглива.

Як бачимо, імена відповідають персонажам і допомагають розкрити їхні образи, внутрішній світ.

Через усю новелу проходить наскрізна художня деталь — «татова сосна». Вона є і конкретною (дійсно, тато посадив на піску перед хатою сосну, згадує про неї в листі), і символічною: для сина, матері й жінки, яка його любила — пам’ять «про тата», для односельців — спогад про хорошу людину, безневинно загублену. У свою чергу, для тата сосна, ним посаджена, — символ рідного дому, можливо, якась трепетна надія: «Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може, й вища. Сосна — а за нею річки синє крило…» До сосни подумки звертається в кінці новели й оповідач, а та ніби дає йому відповідь: «Тоді б не було тебе…» 

Отже, все в новелі — від заголовка до кінцівки пронизане якимось дивним щемливим почуттям, щирим і непідробним. Видно, що все йде від серця, передумане, пережите, і має не лише автобіографічну основу, а ввібрало в себе дух і почуття цілого покоління та загальнолюдські цінності. 

Опрацюйте теоретичний навчальний матеріал,дайте усні відповіді на питання:

Д/З:Зробити характеристику Софії .Прикріпити на перевірку в ЕЩ.