08.04.2024
Тема.Біблія в житті Т. Шевченка. «Ісаїя. Глава 35». Світле пророцтво поета. Художня інтерпретація творів із Книги псалмів, риси її національної своєрідності у Т. Шевченка. Глибока смута пророка занепадом моральності .
Мета:Ознайомити учнів з роллю Біблії у житті та творчості Т. Шевченка.Проаналізувати вірш «Ісаїя. Глава 35» та інші твори Шевченка, написані за мотивами біблійних текстів.Розкрити особливості художньої інтерпретації Шевченком біблійних сюжетів.Виховувати почуття духовності, любові до України, пошану до слова Божого.
Очікувані результати:Учні знають:Про значення Біблії для Т. Шевченка.Зміст вірша «Ісаїя. Глава 35» та інших творів Шевченка, написаних за мотивами біблійних текстів.Особливості художньої інтерпретації Шевченком біблійних сюжетів.Учні вміють:Аналізувати тексти.Висловлювати власні думки та судження про прочитане.Аргументувати свою позицію.
Слово вчителя.
Біблія супроводжувала Т. Шевченка протягом усього його життя. Із цією Вічною книгою він познайомився ще в дитинстві: слухав біблійні легенди, пісні, житія святих, розглядав ікони. Уже в зрілому віці поет звертався до Біблії, щоб знайти відповіді на питання, які хвилювали його. З неї він запозичував сюжети, образи, мотиви, котрі переплавлялися завдяки його таланту в оригінальні твори. Так народилися «Псалми Давидові», «Ісаія. Глава 35», «Царі», «Подражаніє 11 псалму», «Во Іудеї во дні они», «Марія», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19», «Осії глава XIV», «Саул». З Біблії узяв Т. Шевченко епіграфи до таких творів, як «Тризна», «Сон» («У всякого своя доля...»), «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим...», «Неофіти». А, як відомо, епіграф — своєрідний компас у розумінні художнього твору, його основної думки.
Поет знав напам’ять частину Біблії, Псалтир. Він — свідомий християнин — вважав Бога всюдисущим і милосердним, оплотом духовності людини. Т. Шевченко звертався до Нього зі щирою молитвою, прохаючи про долю-талан, про натхнення, а найбільше — про любов («Молитва»):
Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!
Поет глибоко вірив, що Христос навчає людину, як жити на світі, любові й добру. Тому в укладений поетом «Буквар» включено уривки із Псалтиря та молитов.
Т. Шевченко схилявся перед подвигом Христа, у якому він убачав ідеальне втілення людини. Водночас поет сумнівався в тому, чи гідне людство такої самопожертви. Більше того, Т. Шевченко був переконаний, що з іменем Христа діялося у світі не лише добро, а й зло. Його обуренню не було меж, коли він спостерігав, як можновладці паразитували на Божому вченні, прикривали ним ниці вчинки й негідні думки. Не можна не погодитися із твердженням І. Дзюби, який писав: «... Тарас Шевченко був чи не перший, хто в Російській імперії на весь голос сказав про блюзнірство офіційного православ’я, що благословляло вбивство людей і нищення цілих народів».
Першим переспівом біблійних текстів Т. Шевченком стали «Псалми Давидові» (1845). Нагадаємо, що псалми — це молитовні пісні, у яких прославляється Бог. Іудейському царю Давиду (він відомий і як поет-гусляр) належить 73 псалми із 150, хоча, за традицією, говориться про Давидові псалми. Український поет вибрав для переспіву десять із них.
Вони були співзвучні мотивам його поезії періоду «трьох літ» — громадянським пафосом, закликом до боротьби за краще майбутнє рідного народу. Дуже слушно із цього приводу сказав І. Дзюба: у псалмах Т. Шевченко «немовби шукав підтвердження своєї правоти і свого права говорити з Богом про долю свого народу, як це робили біблійні псалмоспівці». Тому псалми Кобзаря позначені українськими реаліями, які художньо осмислюються як всесвітнє протистояння добра й зла. Поет згадує (картає) неправду, здирство, нелюдяність і лукавство багатих. Їхній світ він називає «беззаконієм», а сильних світу цього — «пребезумними», бо творять не боголюбні справи.
Отож Т. Шевченко використав біблійні псалми для рішучих закликів повалити самодержавний устрій. Написані в 1845 р., вони були опубліковані в «Кобзарі» 1860 р. Цей факт засвідчує, що форма релігійних піснеспівів допомогла обійти недремне око царської цензури.
Аспекти творчості Тараса Шевченка.
Світле пророцтво поета:
У цьому творі Шевченко використовує мотиви з Книги пророка Ісаї (з Нового Завіту).
Він відтворює образ Кармелю, гори в Палестині, яка символізує горду красу 1.
Це пророцтво віщує кару, помсту та пригнічення, які впали на грішників та експлуататорів.
Світогляд Т. Шевченка:
Його твори відображають гуманізм, моральність, героїзм та патріотизм.
Релігійна свідомість поета виявляється через його ставлення до авраамістичних релігій.
Християнські поняття:
Шевченко переспівав біблійні тексти, зокрема Давидові псалми.
Його твори відзначаються глибокою душевною чистотою.
Цей твір є важливим для розуміння світогляду Тараса Шевченка та його сприйняття біблійних мотивів.
Завдання на урок:перегляньте відеоуроки 👇,опрацюйте теоретичний матеріал 👆,прочитайте 👉Ісаія. Глава 35 (Подражаніє) — Тарас Шевченко, читати повністю текст твору онлайн. УкрЛіб : Українська Бібліотека (ukrlib.com.ua)
Д/З:Написати твір-мініатюру «Бог та релігія через призму однієї поезії Кобзаря» .