10.04.2024

Тема.РМ № 4 (усно). Диспут за проблематикою творів Т. Шевченка. Світова велич поета.

Мета:Узагальнити та систематизувати знання учнів з творчості Т. Шевченка.Розвивати критичне мислення, аргументовану мову, уміння вести дискусію.Виховувати почуття любові до України, пошану до творчості Великого Кобзаря.

Очікувані результати:Учні знають:Зміст основних творів Т. Шевченка.Проблематику творів Шевченка.Значення творчості Шевченка для України та світу.Учні вміють:Аналізувати тексти.Висловлювати власні думки та судження про прочитане.Аргументувати свою позицію.Використовувати знання з інших предметів для підтвердження своїх думок.

Слово вчителя.

Тарас Шевченко, видатний український поет і художник, залишив незабутні сліди в світовій літературі. Одним з його визначних творів є поема “Сон” (відома також як “У всякого своя доля…”). Давайте розглянемо цей шедевр:

1. Поема “Сон”: Написана в 1844 році, ця поема є світовим політичним сатиричним твором. Шевченко використав прийом сну, щоб зобразити широку панораму життя в Російській імперії. Вона складається з чотирьох частин, які описують Україну, Сибір і Петербург. Авторський підзаголовок “комедія” вказує на спосіб відображення дійсності в поемі.

2. Іронія і сарказм: Шевченко використовує іронію та сарказм, щоб засудити самодержавство, кріпосництво та аморальність земляків-перевертнів. Він вдається до форми сну, щоб передати багатогранну проблематику.

3. Світова велич: Ця поема не лише відображає реальність Російської імперії, але й робить це так майстерно, що вона стала визначною для світової літератури.

Таким чином, Тарас Шевченко — не тільки український національний герой, а й світова літературна велич.

Джерело:https://ukrlit.net/textbook/9klas/41.html

ШЕВЧЕНКО ЯК «АБСОЛЮТНА АКТУАЛЬНІСТЬ»

Споконвіку світ народжує поетів, чия творчість визначає національну сутність того чи того народу. Таким великим поетом для українців є, безперечно, Тарас Шевченко. І річ не тільки в співзвучності поетового Слова з устремліннями народу, а й у самій природі поетичного твору, ядром якої завжди залишається сфера естетичного.

На хвилі національного оновлення шістдесятники1 підняли як знамено духовного оздоровлення суспільства постать Тараса Шевченка, чиє слово «стало плоттю» (Г. Грабович) національного самовизначення. Шевченко набув статусу символу національного прозріння, духовного очищення нації. Українські письменники повсякчас черпали з того Шевченкового джерела, яке, як показує час, не міліє, а лише «перепрочитується» на кожному новому історичному етапі по-новому.

Тому й прозвучало з уст відоме Симоненкове: «Скромна праця моя - / То не пишна окраса, / Але в тому, їй-богу, / Не бачу біди - / Щось у мене було / І від діда Тараса, / І від прадіда - Сковороди». Фігура Шевченка була й залишається тут основоположною.

Молоді інтелектуали 1960-х років не тільки актуалізували образ Шевченка, а й ритуалізували сам процес національного відродження, освяченого його іменем. Пам'ятник Кобзареві в Києві, Тарасова могила в Каневі набули особливого сакрального змісту, куди приходили вклонитися національно свідомі українці. Багатьом нині сущим пам'ятне перше масове зібрання київської (і не тільки) інтелігенції біля пам'ятника Шевченкові в столиці в день перепоховання Тараса на Чернечій горі 22 травня 1966 р., коли подібні акції вже сприймалися владою як викличні й націоналістично забарвлені.

Однак, якщо пам'ятники Шевченкові, що фактично стали опозиційними до монументів вождів «світового пролетаріату», то сама спадщина Кобзаря зазнавала в радянський час більш ієзуїтських ін'єкцій панівної ідеології. Це виражалося в ідеологічно підконтрольному трактуванні творчості Шевченка, вибірковому й однобокому тлумаченні «Кобзаря», революціонізуванні й атеїстетизації його автора.

Тож молодим інтелектуалам в Україні насамперед ішлося про те, щоб «відчистити» образ Кобзаря від намулу соцреалістичного сприйняття. Тому вони розгорнули опозиційне перепрочитання Шевченка, прагнучи надати йому «правдивої суті». Тільки такий, «очищений» від фальшивих інтерпретацій та ідеологічної категоричності Шевченко міг бути камертоном, за яким звіряють «правдивість шляху» й «висоту голосу» (Ліна Костенко).

Шевченкове «Борітеся - поборете!» додавало духовних і фізичних сил Василеві Стусу. Недаремно ж у вірші «Борітеся - поборете! Мені Тарас порадив у безсонній ночі...» він рефренно повторює ці слова, наче помножуючи за допомогою цього прийому свою витривалість енергетикою Тарасового слова.

...Ми вступили з Тарасом Шевченком у нове тисячоліття. Однак це лише наша гарна ілюзія, нібито ми зберегли в собі Шевченка як «чисту реальність», як запоруку тяглості й духовну опору. Насправді, це він вивів нас у XXI століття, благословивши на нові випробування духу, як виводив свій народ у століття XX.

Джерело:Тарас Шевченко (1814—1861). Світова велич українського поета » Українська література (vchys.com.ua) 

Завдання на урок:перегляньте відеоуроки 👇,опрацюйте теоретичний матеріал 👆 ,дайте усні відповіді на питання:  

1. Чому Т. Шевченко - особлива постать в українському красному письменстві?

2.  З якої причини ціле покоління письменників XX ст. (митці-шістдесятники) взірцем для себе вважало Т. Шевченка?

3. З якої причини Т. Шевченко в радянські часи трактувався ущербно й чому треба було належно очищати його творчість від фальшивих інтерпретацій? 

Д/З:Скласти сенкан "Тарас Шевченко",прикріпити на перевірку.