Тема.«Росли укупочці, зросли…». Риси автобіографізму в образі ліричного героя. Ностальгія за ідилією родинного життя, висока філософія життя людини на землі.
Слово вчителя.
Поезія «Росли укупочці, зросли…» написана 1860 року, і її зараховуємо до творчості останніх років життя Тараса Шевченка. Історія написання цього вірша дуже романтична. Знаємо, що Тарас Григорович упродовж життя так і не зміг одружитися, хоча взаємних симпатій вистачало. І от 25 червня 1860 року Шевченко познайомився з Ликерією Полусмаковою на дачі у Н. Забіли (Білозерської) в Стрєльні. У перші дні закоханості в Ликеру поет пише вірш «Росли укупочці, зросли», у якому знайшли художнє втілення його мрії про особисте щастя в родині. На середину літа 1860 року було призначене сватання, однак між парою стався розрив. Згодом Ликерія одружилася з перукарем Яковлєвим і жила в Царському селі. Після смерті чоловіка (1904) залишила дітей в Петербурзі та переїхала до Канева, де провела решту свого життя, часто навідувалася на могилу Шевченка. 1989 року на її могилі поставлено новий пам'ятник із зазначенням: «Тут поховано наречену Тараса Шевченка Ликерію Іванівну Полусмакову (1840-1917)».
Виразне читання поезії «Росли укупочці, зросли..».
Росли укупочці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!..
Зійшлись незабаром. Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!
Подай же й нам, всещедрий Боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.
Не плач, не вопль, не скрежет зуба —
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.
Вірш складається із двох частини. У першій ліричний герой розповідає про етапи життя люблячої пари: від дитинства аж до смерті. А другу частиною можемо назвати своєрідною молитвою, адже він звертається до Бога, просить такого ж шляху із коханою людиною.
Автобіографізм — це одна з характерних особливостей творчості Тараса Шевченка. Він полягає в асоціативній єдності епізодів з біографії автора з життям героя, в близькості настроїв автора і його ліричного героя. Автобіографічний елемент часто виявляється в авторських роздумах і ліричних відступах.
У творах Тараса Шевченка цей елемент має виразно соціальний характер. Почуття письменника так тісно зливаються з почуттями його героїв, що важко визначити межу, яка віддаляє думки героя від думок автора. В персонажів виявляються риси характеру самого Шевченка, епізоди з їхнього життя — це окремі події з життя поета. Автобіографічний елемент характерний і для лірики, ліроепічної поезії й художньої прози Шевченка.
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК
Ліри́чний геро́й — це особа, думки й почуття якої відтворені в ліричній поезії. Ліричний герой не тотожний образу автора, хоча відображає його особисті переживання, думки, пов’язані з тим, що змальовано у творі. Відтак своєрідне світовідчуття поета, його інтереси, риси характеру знаходять відповідне вираження у формі, стилі його творів.
Ліри́чна медита́ція - жанр ліричної поезії, в якому автор у стані глибокої зосередженості, врівноваженості й відстороненості розмірковує над проблемами буття, робить філософські узагальнення. Прийоми медитації запозичені з релігійних практик.
Завдання на урок:перегляньте відеоуроки 👇,опрацюйте теоретичний матеріал 👆 ,дайте усні відповіді на питання:
Чи можемо стверджувати, що це автобіографічний вірш?
Про які події із свого життя згадує автор?
Чи нарікає він на долю?
Чи знайоме вам слово медитація, яке має латинське походження і перекладається як «міркування»?
Хто такий ліричний герой?
Д/З:Зробити паспорт вірша,прикріпити на перевірку.