Утримувався в таборах 8 років 5 місяців і 5 днів. (Автор: НЕЧАЙ Олесь Федорович)

Дата публікації допису: May 27, 2016 4:31:38 PM

«Малолітні політв’язні Тернопільщини», 2015. Вид-во «Джура»

Народився 1929 року в с. Чагарі Збаразькі Збаразького району у патріотичній родині. Молодим поступив в ОУН. При німецькій окупації навчався у промисловій школі, мав великий талант до оволодіння технікою. Під час збройної боротьби ремонтував і зберігав повстанську зброю.

Заарештований військами НКВД 5 лютого 1946 року. Пройшов складне слідство в Збаразькому КГБ і в Тернопільському слідчому ізоляторі. Засуджений військовим трибуналом 14 червня 1946 року терміном на 10 років позбавлення волі, покарання відбував на Воркуті.

Звільнився з таборів 10 серпня 1954 року і приїхав на батьківщину. Тут одружився, виростив і виховав четверо дітей. У таборах освоїв спеціальність зубного техніка з протезування зубів і за символічну плату, а часто і безкоштовно, протезував зуби колишнім політв'язням, репресованим і своїм знайомим.

Макет табору на півночі Уралу виготовлений О. Нечаєм.

Із фондів Історико-меморіального музею політв'язнів

Макет товарного вагону виготовленого О. Нечаєм.

Із фондів Історико-меморіального музею політв'язнів

На батьківщині активно включився у боротьбу за розбудову Української держави. Активно працював у Народному Русі, в проводі обласного товариства «Меморіал» імені Василя Стуса, в Обласному товаристві політв'язнів і репресованих.

Довідка про реабілітацію

Нечай Олесь Федорович 1929 року народження с. Чагарі району Тернопільської області. Працював в особистому господарстві. Арештований 5 лютого 1946 року. Суджений військовим трибуналом військ МВС в Тернопільській області 14 червня 1946 року за ст. 54-І «а» і 54-11 КК УРСР строком на 10 років з позбавленням волі і відбуванням покарання у ВТТ.

Звільнений 10 серпня 1954 року. Утримувався в таборах 8 років 5 місяців і 5 днів. Реабілітований 17 квітня 1991 року.

Ст. помічник прокурора Тернопільської області

ст. радник юстиції В.П. Гориневський

Часто бував на вічах, святкуваннях, на посвяченні пам'ятників та могилах борцям за волю України, матеріально підтримував Українську Греко-Католицьку церкву. Олесь Нечай постійно надавав благодійну допомогу Історико-меморіальному музею політичних в'язнів. Виготовляв цінні речі для музею з табірного побуту: макет табору на півночі Уралу; вантажний вагон, яким вивозили політв'язнів і репресованих в Сибір; «чуні» і «чулки», взуття в'язнів, яке виготовляли із автомобільних коліс; тюремний посуд та ін.

Олесь Нечай з дружиною Марією біля пам'ятника полеглим УПівцям

в с. Козівка Тернопільського р-ну, 1996 р.

Помер Олесь Федорович 17 березня 2006 року, похований у с. Байківці.