Дата публікації допису: Dec 21, 2013 2:30:53 PM
Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.
Книга І. Документ №69.
3 серпня 1941 р.
До гекатомб жертв, що їх зложив наш народ в переддень свого визволення, належить і Добромиль з своєю тисячкою замучених українців Добромильського і Перемиського повітів. Всіх в'язнів з перемиської тюрми вивели в напрямі на Добромиль і Медику, бо з огляду на сильний удар німецької армії на Перемишль не було часу їх там закатувати.
Ось що про це розказав п. Іван Ходань: «Нас вивели близько 1500 в'язнів і розділили на групи. Політичних спрямували на Добромиль, а всіх інших, ув'язнених за різні «прогули», на Медику. Тут за Медикою нашу групу, що складалася з 200 осіб, конвойовану сотнею енкаведистів, зустріло 6-8 німецьких вояків, які здалека крикнули на нас «нідер». Ми припали до землі, почалася стрілянина, а коли я побачив, що деякі енкаведисти стріляються, інші панічно втікають, утік і сховався в збіжжі. Те саме зробило багато моїх товаришів».
Куди вели політичних в'язнів, ніхто не знав. Аж у суботу 28 червня мешканці Добромиля побачили жахливий вид на саліні в Ляцьку (село під Добромилем). Тут в одному з шибів знайдено повно трупів. Цей шиб був глибиною 36 метрів, а тому що з 5 метрів витягнено 77 трупів, обчисляють, що число жертв перевищує 500.
В самому місті всіх ув'язнених давніше і тих, що їх арештували після вибуху війни, замучено жахливим способом, що переходить усі звірства. У в'язниці знайдено 51 труп, далі дві могили в городі дирекції, врешті спалені трупи в будинку дирекції лісів. Числа всіх закатованих докладно не можна ствердити:
Врятувалося тільки 5 осіб, з яких 3 тяжко ранені (куля в голові), не знати, чи вони досі живуть; селянин з Риботич Двуліт живе з перестріленою головою, як свідок цих кошмарних днів...
Тіла страдальників були такі побиті, що багатьох із них не можна було розпізнати. Розпізнали оцих: о. Кебуз з Макової з поламаними руками і відтятим язиком, Войтович Іван з Губич, голова сільради, Тисовський Іван з Війська, Возний Микола з Ляцька, тіло його було пошматоване штиками, Корчак Адольф і Римарович з Добромиля, Фабрика з Риботич та ін.
Вся екзекуція відбувалася в четвер, 26 червня, а виконавцями були: голова міськради Петровський, секретар райпарткому Бубнов і місцевий жид – поліціянт Кремер. Між забитими знайдено також тіло їхнього прокурора. Останні відділи озвірілих відступаючих червоноармійців вбили у Княжполі о. Дутка Петра і 5 селян. Число вистріляних по дорозі під час відступу в кожному селі не можна тепер устійнити, але села, де нема жертв, належать до рідкости. В неділю, 6 липня, при величезному здвизі народу з цілого повіту, о. дек. Маринович в асисті численного духовенства відправив урочисту панахиду.
Якби не те, що вже в суботу 28 червня прийшла німецька армія, а наше духовенство, інтелігенція і сільський актив ховалися в стодолах і збіжжі, то ледве чи хтось із них був би сьогодні між живими.
М. А.
Українські щоденні вісті (Львів). 1941, № 25, 3 серп.
Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.
Книга І. Документ №66.
31 липня 1941 р.
В лісі Пила-Станьків знайдено п'ять ям. З них 3 ями вміщали біля 50 трупів, а 2 ямі були зовсім порожні. Нещасні жертви, видно, мусіли наперед копати ями, щоб опісля впасти до них від катівської руки. Трупи були вже так розложені, що комісія і приявні не мали змоги їх розпізнати. Перед замордуванням нещасних роздягали, бо знайдено й одежу. Були це переважно селяни з гірських околиць, мужчини, а між ними одна жінка.
* * *
Ріка Стрий викинула біля моста в м. Стрий два трупи мужчин. Характерно, що один із них мав голову пов'язану дротом. Трупів не вдалось розпізнати.
Стрийські вісті (Стрий). 1941, № 3, 31 лип.