Дата публікації допису: Jul 27, 2012 6:11:32 AM
Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.
Книга І. Документ №262
10 березня 1992 р.
П'ятдесят літ тому з наказу Центрального Проводу ОУН на Волині було створено Українську Повстанську Армію. Мала УПА і свою пресу, яку читали не тільки повстанці, а й майже все населення Західної України. Ось деякі з назв газет та журналів, що виходили на Волині підпільно у воєнні і повоєнні роки: «До зброї», «За самостійну Україну», «Вільна Україна» «Самостійник», «Тижневі вісті», «Інформатор», «Перемога» й інші. І працювали в цих виданнях військові кореспонденти. Про них у нас ніхто ніколи не писав, не розповідав. Імена і псевдоніми цих людей оберігали архіви КГБ.
Недавно я попрохав працівників УСНБ по Волинській області допомогти віднайти в архівах матеріали про підпільних військових кореспондентів УПА. Через кілька днів я вже мав на руках копію протоколу допиту військового кореспондента УПА Панаса Митрофановича Малащука, підпільний псевдонім якого – «Олесь». Як зазначено на першій сторінці, допит проводився у травні 1944 р Вів його старший слідчий 4-го відділення одного з відділів «Смершу» 69-ої армії капітан Жуков. Початок допиту – о 9 годині 30 хвилин, перерву зроблено о 23 годині 45 хвилин. Як бачимо, тривав він більше 14 годин.
Отже, протокол допиту... І без поправок, якихось змін, а записано, як було.
Запитання: Чи визнаєте себе винним в пред'явленому звинуваченні?
Відповідь: Вважаю себе винним тільки в тім, що я служив у складі армії, яка була покликана боротися проти Радянської влади і Червоної Армії, за створення самостійної України. В цій армії я служив військовим кореспондентом.
Запитання: Які статті контрреволюційного і націоналістичного характеру як військовий кореспондент ви писали і посилали в редакцію?
Відповідь: Статей контрреволюційного характеру я не писав. Я готував статті, в яких описував бойові дії і життя повстанців. Зміст їх викладався в такому стилі, щоб на конкретних фактах повстанці виховувалися в націоналістичному дусі, щоб підняти цим бойовий запал наших вояків. У цей час у нас бої відбувалися тільки з німцями.
Запитання: Визнаєте себе винним, що брали участь у боротьбі з польськими та радянськими партизанами?
Відповідь: Не визнаю. Участі в таких боях я не брав. Але коли б мені командири дали такий наказ, щоб разом з повстанцями виступати в бій з партизанами, я пішов би.
Запитання: Від кого безпосередньо ви одержували вказівки і практичну допомогу в роботі військового кореспондента?
Відповідь: Пам'ятаю, як у вересні 1943 р. в сотню «Ґонти», в якій я служив, приїхав представник редакції під псевдонімом «Лісовик», який і призначив мене військовим кореспондентом. Провів інструктаж, дав вказівку, як працювати в цих умовах. З цього часу я готував для редакції матеріали, які підписував псевдонімом «Олесь». Більше «Лісовик» до мене не приїжджав, до себе не викликав. Усе керівництво здійснювалося через інструкції в письмовій формі, що були підписані псевдонімом «Литвин». Хто такий «Литвин», я не знаю його не бачив. Інструкції я одержував через адресу «55 МОП», куди і надсилав свої кореспонденції.
Запитання: Що означає «55 МОП»?
Відповідь: Це була польова адреса редакцій повстанських газет. Як називалася та газета і редакція, в яку я надсилав свої статті, не знаю. Нам в сотню надходили газети через районних зверхників.
Запитання: Як називалися газети, що їх читали в сотні? Де вони друкувалися?
Відповідь: «Наш фронт», «Інформатор», «Вільна Україна». Я не знаю, де друкувалися ці газети.
Запитання: Про що в них писалося?
Відповідь: В них описувалися події на фронтах, бойові походи повстанських загонів. У деяких статтях висміювалася політика Радянської влади і її керівників. Критикувалися угоди, які укладали Радянський Союз, США і Англія. Висміювалися особові відділи Червоної Армії, які проводили масові арешти невинних людей. Друкувалися вірші патріотичного змісту, різні жарти, комічні історії, які відбувалися з повстанцями.
Запитання: Скільки вами було написано і надіслано в редакцію статей націоналістичного характеру і з контрреволюційним змістом?
Відповідь: Я таких статей не писав. Повстанці нашої сотні розповідали в газетах про бойові дії, писали вірші, оповідки гумористичного змісту. Все я опрацьовував, надсилав до редакції.
Запитання: Чи викликали вас до редакції на наради?
Відповідь: Жодного разу я не був у редакції, не знаю, де вона знаходиться. Всі інструкції, як я говорив, одержував у письмовій формі.
Запитання: Які вказівки були в цих інструкціях?
Відповідь: Говорилося, щоб описувати точні дані бойових дій повстанців, про життя сотні, збирати творчість вояків.
Запитання: В яких сотнях ви ще служили?
Відповідь: В сотні «Хоми», яка входила в курінь «Остапа».
Запитання: Яку ви носили зброю? Хто озброював повстанську армію?
Відповідь: Деякий час я носив обріз, потім дали мені російську гвинтівку. Коли почав працювати військовим кореспондентом, гвинтівку обміняв на пістолет. Під час одного бою з німцями я дістав німецьку гвинтівку, яку виміняв на автомат з круглим диском. Загони повстанців, як мені відомо, озброювалися з допомогою зібраної для них зброї у населення, для чого спеціально були виділені люди. І здобували зброю у боях.
Запитання: Де знаходяться склади із зброєю та боєприпасами?
Відповідь: Мені це невідомо.
Запитання: Чи знаєте ви командирів повстанських загонів «Остапа», «Хому», «Шелеста», «Ґонту»? Назвіть їхні прізвища, імена, місцезнаходження і звідкіля вони родом.
Відповідь: Мені відомі тільки їхні псевдоніми.
Запитання: Що ви знаєте про військового кореспондента «Орлика»?
Відповідь: «Орлик» працював у сотні командира «Бортняка». Пізніше ми з ним обслуговували сотні куреня «Остапа». Прізвища його я не знаю. Ми називали один одного по псевдонімах.
Запитання: В яких організаціях ви ще служили, крім УПА?
Відповідь: Я служив тільки в УПА, де був військовим кореспондентом.
* * *
Будуючи суверенну Українську державу, ми повинні знати справжню історію свого народу. Всю, без купюр.