Дата публікації допису: Apr 09, 2012 7:13:53 AM
«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,
число 7, 2010-2011. стор. 80.
Концтабори «Освенцім» і «Майданек» проектували польські інженери у мирний час. Як кажуть у Галичині: питатися, нащо? Чи, наслідуючи моду на ГУЛАГи, тодішня влада консультувалася зі спадкоємцями іржавого Фелікса і чи планувала мавпувати злочини однокласника Йозефа Пілсудського Косіора, котрий у 1932-1933 рр. втілив сатанинську ідею голодомору, невідомо. Однак «Картузької Берези» для «вирішення» українського питання було вже замало...
У 1942 р., коли німці запустили «маховик» концентраційної машини і поголос про «Освенцім», у якому загинуло півтора мільйони люду, лякав і українців, і поляків, моторошно прозвучали слова спухлих з голоду оунівців, запроторених до Чортківської в'язниці: «Ми мріємо про «Освенцім»». У червні 1941 р. чекісти скосили тут, у Чорткові, 800 душ українського цвіту. Така ж доля спіткала і 52 бандерівців, – переважно гуцулів, етапованих з Коломийської тюрми. Їх 27 листопада 1942 р. німці стратили у Чорткові, виконуючи накази СД з Берліну від 25.11.1941 та 4.02.1942 рр. про фізичне знищення членів ОУН. Могилу над ними на Ягільницькому полі двічі руйнували – спочатку німецькі, згодом – російські окупанти.
Який несподіваний хід історії. Польські шовіністи проектували і почали будувати концтабори «Освенцім» і «Майданек» для українців. Не встигли... Першими в’язнями цих концтаборів стали поляки, яких туди, після розгрому Польщі в 1939 році, ув’язнювали німці.