Обірвана молодість. (Автор: НЕБЕСНИЙ Василь Іванович)

Дата публікації допису: May 27, 2016 4:25:2 PM

«Малолітні політв’язні Тернопільщини», 2015. Вид-во «Джура»

Народився 14 жовтня 1927 року в с. Кип'ячка Великобірківського (тепер Тернопільського) району в патріотичній сім'ї.

В селі діяли товариства «Просвіта», «Союз українок», молодіжна організація «Сокіл», підпільна ОУН. Після закінчення сільської школи, під час німецької окупації, навчався в Тернопільській гімназії (1942-1944). У 1943 році вступив в юнацьку ОУН, пройшов вишкіл і отримав псевдо «Заяць».

У 1944 році був зарахований до сотні «Бурлаки» і брав участь у рейді в Карпати. В 1945 році повернувся на Тернопільщину, де у серпні 1945 року був заарештований військами НКВД і засуджений 26 листопада 1945 року військовим трибуналом за ст. 54-1а і 54-11 КК УРСР терміном на 15 років каторжних робіт із конфіскацією майна і 5 років позбавлення прав.

Батька Івана, маму Катерину і брата Михайла вивезли на спецпоселення у Красноярський край.

Гора Шмідтіха біля Норильська

Термін покарання відбував на Воркуті, на Уралі і в Норильську. За участь у повстанні в Норильському таборі був засуджений на рік закритої Володимирської тюрми.

У 1955 році звільнився і переїхав в м. Осінники до батьків. На Україну повернувся у 1956 році. Заочно закінчив Політехнічний інститут і працював механіком на «Заготзерні» у Тернополі. Одружився, виростив двох дітей.

З початком боротьби за Незалежність України був активним учасником Народного Руху, Товариства політв'язнів і репресованих, обласного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.

Помер Василь Небесний 13 червня 2004 року.

ПІСНЯ ПРО НОРИЛЬСЬК

О Норильськ, заполярнеє місто,

Місто каторги, спецлагерів.

Там гуляло криваве злодійство

І насильство «ЧК» оперів.

Лиш одні політичнії в'язні,

Що за правду і волю сидять,

В котлованах, замучені, грязні,

Кам'янисті породи довблять.

В темних ночах реве хуртовина

І лютує пурга мов змія,

Не одного вкраїнського сина

Там прийняла мерзлотна земля.

На кістках і на крові народу

Побудовано місто Норильськ,

Про неволю і дику природу

Заспіваймо, щоб знали колись.

Як ішли під жорстоким конвоєм

На роботу, на муки до шахт,

Як проходили клятим горстроєм

Через шмони окріплених вахт.

І настала весна золотая,

Засвітило нам сонце в пітьмі,

Сколихнулись мов хвиля морськая

Поневолені спецлагері.

З Казахстану не стало вугілля,

Вже горстрой зупинився в той час,

В трударів обірвалось терпіння,

На Медвежці вогонь вже погас.

Зупинились цегельні заводи:

Ні цементу, ні габру лиття.

Грізний каторжник пісню заводить

Про нове, переможне життя.

Йому вторить сестра його рідна

Із лагпункту за номером шість:

«Любий брате, пора ця побідна,

Нас з тобою одна мучить злість»,

Ген з-під Шмідтіхи побитії трупи

На машинах навалом везуть,

А під ними задимлені труби

Вже голосять та журно гудуть.

Магера Григорій, с. Велика Вільшаниця, подав В. Небесний