Embedded Files
Дата публікації допису: May 27, 2016 4:25:2 PM
«Малолітні політв’язні Тернопільщини», 2015. Вид-во «Джура»
Народився 14 жовтня 1927 року в с. Кип'ячка Великобірківського (тепер Тернопільського) району в патріотичній сім'ї.
В селі діяли товариства «Просвіта», «Союз українок», молодіжна організація «Сокіл», підпільна ОУН. Після закінчення сільської школи, під час німецької окупації, навчався в Тернопільській гімназії (1942-1944). У 1943 році вступив в юнацьку ОУН, пройшов вишкіл і отримав псевдо «Заяць».
У 1944 році був зарахований до сотні «Бурлаки» і брав участь у рейді в Карпати. В 1945 році повернувся на Тернопільщину, де у серпні 1945 року був заарештований військами НКВД і засуджений 26 листопада 1945 року військовим трибуналом за ст. 54-1а і 54-11 КК УРСР терміном на 15 років каторжних робіт із конфіскацією майна і 5 років позбавлення прав.
Батька Івана, маму Катерину і брата Михайла вивезли на спецпоселення у Красноярський край.
Гора Шмідтіха біля Норильська
Термін покарання відбував на Воркуті, на Уралі і в Норильську. За участь у повстанні в Норильському таборі був засуджений на рік закритої Володимирської тюрми.
У 1955 році звільнився і переїхав в м. Осінники до батьків. На Україну повернувся у 1956 році. Заочно закінчив Політехнічний інститут і працював механіком на «Заготзерні» у Тернополі. Одружився, виростив двох дітей.
З початком боротьби за Незалежність України був активним учасником Народного Руху, Товариства політв'язнів і репресованих, обласного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.
Помер Василь Небесний 13 червня 2004 року.
ПІСНЯ ПРО НОРИЛЬСЬК
О Норильськ, заполярнеє місто,
Місто каторги, спецлагерів.
Там гуляло криваве злодійство
І насильство «ЧК» оперів.
Лиш одні політичнії в'язні,
Що за правду і волю сидять,
В котлованах, замучені, грязні,
Кам'янисті породи довблять.
В темних ночах реве хуртовина
І лютує пурга мов змія,
Не одного вкраїнського сина
Там прийняла мерзлотна земля.
На кістках і на крові народу
Побудовано місто Норильськ,
Про неволю і дику природу
Заспіваймо, щоб знали колись.
Як ішли під жорстоким конвоєм
На роботу, на муки до шахт,
Як проходили клятим горстроєм
Через шмони окріплених вахт.
І настала весна золотая,
Засвітило нам сонце в пітьмі,
Сколихнулись мов хвиля морськая
Поневолені спецлагері.
З Казахстану не стало вугілля,
Вже горстрой зупинився в той час,
В трударів обірвалось терпіння,
На Медвежці вогонь вже погас.
Зупинились цегельні заводи:
Ні цементу, ні габру лиття.
Грізний каторжник пісню заводить
Про нове, переможне життя.
Йому вторить сестра його рідна
Із лагпункту за номером шість:
«Любий брате, пора ця побідна,
Нас з тобою одна мучить злість»,
Ген з-під Шмідтіхи побитії трупи
На машинах навалом везуть,
А під ними задимлені труби
Вже голосять та журно гудуть.
Магера Григорій, с. Велика Вільшаниця, подав В. Небесний
Page updated
Report abuse