Народився у місці позбавлення волі. (Автор: ПТИЦЬ Богдан Степанович)

Дата публікації допису: Jun 01, 2016 5:54:37 PM

«Малолітні політв’язні Тернопільщини», 2015. Вид-во «Джура»

Народився 9 червня 1947 року у місці позбавлення волі, де знаходилась моя мати, Птиць Анна Іванівна. Коли мені виповнилося 12 місяців, мама написала листа, щоб моя бабуся забрала мене додому, бо в іншому випадку заберуть в дитячий будинок. В 1948 році вона приїхала і забрала мене в с. Олеша Монастириського району Тернопільської області.

У закритій зоні зі мною знаходився Торкіт Ігор, який народився 10 червня 1947 року. Його мати хворіла, грудного молока не мала і моя мати годувала нас обох. Я ріс в с. Олеша, там закінчив чотири класи. Коли маму звільнили, в 1955 році, з місця позбавлення волі, то згодом ми переїхали в м. Бучач на постійне місце проживання, в селі паспорта не можна було отримати, бо заставляли працювати у колгоспі.

Батько мій із села Вербитин Бучацького району, Бойчук Степан Харитонович. У 1948 році заарештували батька, дідуся і бабусю за те, що батько був вояком УПА, а його брат (мій стрийко) Володимир Бойчук, псевдо «Меч», був провідником Служби безпеки УПА Монастириського району Тернопільської області. Бабуся залишилась на засланні назавжди, тато повернувся без двох ніг, а дідусь повернувся з втраченим здоров'ям.

Мама під час судового слідства приховувала те, що в неї був чоловік, інакше отримала б 25 років криміналу, тому я залишився на прізвищі Птиць, а не Бойчук.

Коли мене в 60-х роках призвали в армію, то ніхто не знав, що я народився в тюрмі і що моя мама була засуджена. Багатьох з Тернопільської області призвали служити у внутрішні війська. Я закінчив там курси молодшого командира, а служив у м. Березняки Пермської області, охороняли жіночу зону, там, де раніше відбувала покарання мамина сестра Марія. Пізніше нас перевели в м. Солікамськ Уральського воєнного округу.

Час від часу нас відряджали на збори (навчання) по різних закритих об'єктах і доводилося мені бути в Мордовській АР, де ми жили неподалік тієї зони, у якій моя мама відсиділа 8 років. Я бачив там бараки, маленьких дитяток і виснажених жінок. Коли я демобілізувався, то розказав про це все, бо писати листи про такі речі було заборонено. Мама гірко плакала і сказала: «Так, синочку, там ми відбували важку кару». Це була станція Потьма, поселення Явас.

Я здобув освіту, працював в Бучацькій сільгосптехніці інженером. У 1989 році став членом НРУ, зараз є заступником голови районної організації НРУ. Разом з активістами виборювали незалежність України і по сьогоднішній день залишаюсь активним членом НРУ. Очолюю в Бучачі Товариство дітей політв'язнів і репресованих. Працював керівником дорожньо-будівельної організації, а згодом заступником голови Бучацької РДА.

Україну люблю понад усе.

Слава Україні! Героям Слава!

Герої не вмирають!

СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Управління Служби безпека України в Тернопільській області

46002, м.Тернопіль, проспект С. Бандери, 21, тел. (0352) 52-45-42, факс (0352)52-53-93

17 січня 2008 р.

Тернопільська область.

М.Бучач,

вул. Б. Бариська, 57

Птиць Б.С.

АРХІВНА ДОВІДКА

Птиця Анна Іванівна, 1928 року народження, уродженка с. Переволока Бучацького району Тернопільської області, була арештована 26 лютого 1947 року Монастириським РВ МДБ Тернопільської області. До арешту проживала в с.Олеша Монастириського району Тернопільської області.

Вироком військового трибуналу військ МВС Тернопільської області 21 травня 1947 року засуджена за ст. 54-1"а'"КК УРСР на 10 років позбавлення волі у ВТТ, з обмеженням в правах на 5 років, з конфіскацією належного їй майна. Звільнена 19 лютого 1955 року.

5 лютого 1992 року Птиця Анна Іванівна реабілітована прокуратурою Тернопільської області.

В матеріалах архівної кримінальної справи Птиці А. І, зазначено, що коли її арештували, вона була вже вагітною і знаходячись у тюрмі родила дитину, яку передала на виховання своїй матері Колодницькій Анастасії Йосипівні.

Із матеріалів справи встановлено, що син Птиці Анни Іванівни – Птиця Богдан (без батька), 1947 року народження, з 1948 р. знаходився на утриманні в її матері в с. Олеша Монастириського району Тернопільської області.

Підстава: архівна кримінальна справа № 8307-П.

Прокуратура України

ПРОКУРАТУРА ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001. м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, тел. 52-10-53, факс 43-05-59

ДОВІДКА ПРО РЕАБІЛІТАЦІЮ

Гр. Птиця Анна Іванівна

Рік і місце народження 1928 р.н., с. Переволока Бучацького району Тернопільської області

Місце проживання до арешту с. Олеша Монастириського району Тернопільської області

Місце роботи та посада до арешту до затримання не працювала, знаходилася на нелегальному становищі

Коли і яким органом засуджений (репресований) 21 травня 1947 р. засуджена військовим трибуналом військ МВС Тернопільської області

Кваліфікація скоєного та міра покарання з урахуванням змін, які вносились у вирок (непідсудне рішення) ст.54-1"а" КК УРСР на 10 років позбавлення волі у ВТТ з обмеженням в правах на 5 років і з конфіскацією належного їй майна

Заарештований(а) 26 лютого 1947 р.

Звільнений(а) 19 лютого 1955 р.

Утримувався(лась) в місцях позбавлення волі 7 років 11 місяців 23 дні

На підставі ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 року

Гр. Птицю Анну Іванівну реабілітовано

Старший помічник прокурора області

старший радник Р. Ковальчук