Дата публікації допису: Nov 22, 2014 8:23:30 AM
Ще один рік відділяє нас від тих страшних часів. Часів, коли діти вмирали на очах посивілих від горя батьків, коли вмирали батьки, коли диявольська нечисть потирала руки від радості знищення.
У цих мирних і трудолюбивих українських селян не було виходу. Оточені кордонами смерті, позбавлені їжі, вони помирали важко і мученицьки. Покруч більшовицького тероризму і традиційно україножерного російського шовінізму справляла жнива смерті українців.
Зараз і одні, і другі все заперечують. Їхні ниці душі шукають прихистку в брехні та підлості. Вони не змінилися. У своєму заскорузлому людиноненависницві вони не здатні вчитися. Імперія зла змінює лише форму.
Нам завжди бракуватиме тих землеробів і робітників, політиків і поетів, учених і письменників, інженерів і учителів, геніїв, які залишилися лежати навічно в цій чорній від скорботи українській землі. Ми завжди пам'ятатимемо про них. Наша скорбота і пам'ять повинні стати запорукою нашої єдності і нашою пересторогою нелюдам.
Громадянине України і гостю, мандрівник, зупинися на хвилину там, де застане тебе цей День Пам'яті, помолися за душі невинно убієнних голодом, щоби така трагедія ніколи не повторювалася.
Вічна їм пам'ять!