Соціальні танці надихають на новий розвиток, не тільки танцювальний, а і музичний.

На днях не могла спати, згадувала своє музичне життя "до дітей", навіть ще до одруження - коли я могла бігати на репетиції хоч кожного дня, і просиджувати на них до ночі. Коли пісні писались, поки їхала в метро... В Харкові, коли вчилась в ХАІ, співала в гурті Full House. Це одна з пісень, яку я написала в метро спеціально для цього гурту. Ще тоді я була не байдужа до латинських ритмів )) (BossaNoga)

Пізніше, коли я вже поїхала в Тернопіль, вони записали цю пісню в студії з іншою вокалісткою: https://youtu.be/whinue_bsQ4  

Такий великий пласт спогадів... )) Чомусь, коли я вагітна, і малі діти, я не можу думати про музику. Але коли діти виростають, музика знову накидається на мене з новою силою, як зараз )). І я не можу цього уникнути. Самій цікаво, в що виллється моє нове музичне натхнення.

4 березня 2020 р.

Пригода Олена

Людина протягом життя проходить певні етапи. У кожного, звісно, своя історія, кожна людина переконана в своїй унікальності. Але є дещо однакове, як у всіх. Це, як потік, якому ти не можеш противитись. Який починає нести з народження річкою життя до смерті і після смерті?...

Спочатку дитинство з дитячими радостями, безпосередністю і проблемами - нема мами, зламана машинка. Дитина живе тут і зараз, в моменті. Потім підлітковий вік, юність із першим коханням, яке зносить дах, усі ці переживання і страждання, які ніхто не розуміє. Згадуючи себе, в цей момент я не думала про заміжжя, дітей, цього всього не існувало в моєму світі, просто в голову таке не приходило. Я перебувала саме в тій хвилині і в тих емоціях. Плакала, писала вірші про кохання і страждання. Мій світ був обмежений тим місцем ріки життя, в якому я перебувала. Я просто не могла бачити далі.

Потім навчання, робота. Думки про створення сім'ї, як вибрати "саме того єдиного". Пошуки, розчарування, досвід. Чим далі несе ріка життя, тим більше пришвидшується течія. Події починають змінюватись, як краєвиди за вікном поїзда. Переходиш із періода в період неминуче і незворотньо.

Стосунки, сім'я, нарешті щастя! Потім діти. Діти! Це ціла нова епоха в житті. Коли починаєш нарешті дорослішати і думати про когось. Це потужна ініціація. Коли все життя перевертається з ніг на голову, виклик, в якому ти не можеш лишатись колишньою (колишнім). Перша дитина, яка для мами є цілим світом. Повне занурення в материнство. І знову, як в річці, як в трубі, ти просто не можеш інакше, не бачиш далі, просто не можеш не думати і не турбуватись про дитину.

Потім наступні діти, школа, робота, добування грошей, кар'єра, самореалізація... Чим далі, тим швидше несе течія річки... Картинки за вікном змінюються з шаленою швидкістю. Випливаєш з одного етапу і попадаєш в інший. І не маєш вибору. Течія несе все далі і далі... І ти вже просто не можеш дивитись дитячими очима на світ. Тобі вже складно зрозуміти підлітків. І навіть вже не можеш бути повністю зануреною в дитину, якщо ти мама. І інше відношення до життя. Просто інший період. Просто тече ріка...

І наступає такий момент, коли на мить виходиш з моменту "тут і зараз", поточних турбот, піднімаєшся "над", як сторонній спостерігач. І починаєш бачити кінцевий пункт подорожі. І розумієш, що туди не так вже й далеко ) І з "переспективи вічності" життя і життєві турботи починають виглядати зовсім іншими. Не такими глобальними і важливими. Приходить переоцінка усіх цінностей, ще один глобальний переворот.

 Ще більше починаєш цінувати "тут і зараз", але вже по іншому. Смакуєш життя, як останню улюблену страву смакує приречений до страти. Те, що було дуже важливим, великою проблемою, стає дрібницею, яка викликає тільки легку посмішку. Але починаєш дуже цінувати речі дійсно важливі. І це також просто такий етап, новий поворот русла річки, яка невпинно і незворотно несе далі... ))

2 вересня 2020 р.

Пригода Олена