Embedded Files
Зустріч на базарі
«Ой кума, що це за продаж, що ж таке стряслося,
В житті мабуть чорну смугу перейти прийшлося?»
– Не питайте, люба кумо, не питайте, мила,
Та на світ оцей дивитись вже скінчилась сила.
Як же мені страждати, як не горювати
Бог послав таких сусідів, що не можна спати.
– Що, шумлять, - кума питає, – музику все грають?
– Та ні, музики не грають, але серце крають.
Той сусід, що живе поруч з нами на площадці,
Виграв тендер, і хоч що це я маю й гадки,
Він такий тепер веселий, такий радий ходить,
Що дивитися противно, аж до сліз доводить.
А отой сусід, що знизу, та ти його знаєш,
Відвіз доньку до Парижу, та й видав там заміж.
Наче тут їй хлопців мало: страшна ж до нестями,
Очі в неї булькуваті, ще й гриміть кістками,
А отой, що живе зверху, наче б то солідний,
Купив кралі «Мерседеса», лиходій негідний.
А отой…та що казати – всі вони злочинці.
То манто куплять, то шубу, то собі, то жінці.
Та оце , що тільки маю, винесла із хати.
Все продам, бо треба грошей мені назбирати.
Люди кажуть треба грати, щоб в житті щось мати.
Накуплю собі білетів, щоб «Джек пота» взяти.
А не вийде, є тут баба, що вона ворожить,
Заплатю їй скільки треба, вона допоможіть.
Зніме з мене вона порчу, навороже грошей.
Куплю собі манто й шубу, й каблучку хорошу.
Куплю собі й отой тендер, заздрить всіх примушу.
Сяду в свого «Мерседеса» й до Парижу рушу.
Page updated
Google Sites
Report abuse