Воло́га парує рілля,

В ранковім тумані поля,

Та чисте вже небо квітневе,

І ллється, і ллється здаля

Весе́лкова гра променева.

В прозорім і тихім гаю

Лиш каркає, каркає галич,

І манить замріяна далеч

Кудись в невідомість свою.

1981 р.

Затьора Вільям