Українцям

Чому    стогнеш    любий,

Народе    Рідненький,

Може    забув   хто   ти?

Чи    не   любиш  Неньки?

Що  в  лиху  годину  тебе  породила,

Де   ж  твої   поділись   відвага  і  сила?

Бо    мабуть   пора   вже

Тобі   просинатись,

Розправити   плечі,

Та   з   колін   піднятись.

Силою   і    гнівом   грабіжників  гнати,

Зловити   злочинців,  та  кинуть  за  грати.

Тож    голубе   сизий,

Орлом    пора    стати,

Бо   нашій   державі

Пора    лад         давати.

Ми  всі  разом  в  силі, злодюг  розшукати,

Тоді   й   забуяє   Україна – Мати.

Треба   перестати

Скиглити,   та   нити,

Й    іншим    указати,

Як    по    людські    жити.

2011 р. 

Шаповал Григорий