Ольга Дмитріївна Будугай (04.02.1064 - 14.02.2022)
* Пісня "Щирому другу" написана на слова Ольги Будугай Андрієм Ковальским, виконує - Андрій Ковальський:
Ольга Дмитрівна Будугай народилася 4 лютого 1964 року в м. Гуляйполі Запорізької області в сім’ї вчительки математики Раїси Іванівни та робітника Дмитра Павловича Савченків. В 1981 році завершила із золотою медаллю навчання у СШ № 1. У 1986 році стала вчителем французької та німецької мов, закінчивши Запорізький державний університет, а в 1997 році – вчителем української мови й літератури після навчання в Бердянському педінституті.
Викладала німецьку мову в Бердянській школі-інтернаті, ЗОШ № 9, французьку – в ЗОШ № 1, Центрі дитячо-юнацької творчості. Працювала науковим співробітником краєзнавчого музею, викладачем дитячої й зарубіжної літератури в Бердянському педінституті, диктором і кореспондентом Бердянського телебачення, керівником літстудії «Неопалима купина « у Центрі дитячо-юнацької творчості. Викладала українську літературу з 2003 по 2012 роки у Переяслав-Хмельницькому ДПУ імені Григорія Сковороди. Зараз викладає німецьку мову і латину в Білоцерківському інституті економіки та правління ВМУРоЛ «Україна».
Писати почала в шкільні роки: в 3-му класі з’явився перший вірш, а в 4-му – перша стаття в газеті. Перший надрукований вірш «Найперший рік» з’явився в річницю Незалежності України в газеті «Південна зоря»:
Вільна, хоч і втомлена віками
Від наруги, болю і образ.
Розвела біду свою руками,
Відродилась, розігнулась враз.
Молодій, пречиста Україно!
Зорі-очі вмились не сльозами –
Іменинниця ти, ненько, нині.
Хай весь світ радіє разом з нами.
Не схиляй голівоньки, матусю,
Твої діти стали вже другими,
Кожен з нас збагнути нині мусить:
«Ким без Тебе бути всі могли б ми?»
Лиш буди і далі сили юні,
Хто у сні і досі – розкрий очі.
Досить виголошувать з трибуни
Пусті фрази і слова «пророчі»!
Хто у Тебе вірить – крила має,
Хто з Тобою поруч – не впаде.
Україна шлях новий пізнає,
У Братерство Духа нас введе.
Друкувалась Ольга в місцевій пресі, в газеті «Українська мова і література», «Історія України», дитячому журналі «Дзвіночок». Виховує з чоловіком Андрієм сина Богдана. Учасниця конкурсу «Бердянські розсипи».
Разом з чоловіком підготували і видали в м. Бердянську в 2001 році книжку «Скарби Приазов’я». Про це написав у попередньому слові «В добру путь» кандидат філологічних наук М.К. Дем’яненко: «Подружжя Ольга та Андрій Будугаї – творчі особистості, оригінальні поети зі своїми широкими поглядами на життя і мистецтво. Їхні вірші – то чудова поезія, яка бере в полон людську душу, робить її добрішою і світлішою, кличе до боротьби зі злом…». Опублікувала повість «В туннелях таинственной Доры» (у 2002 році – російською мовою, у 2005 – українською). Друкувалася в періодиці й колективних збірках «Остров» (Росія, 2001), «Література Гуляйпільщини» (2003), «Пам’ять заради майбутнього» (2005), «Кришталеві роси» (2007), «Літературні імена Переяславщини» (2007), альманасі «Ворота в Небо» (2008) та ін. Разом із Андрієм Будугаєм видала в Переяславі-Хмельницькому в друкарні ПП «СКД» три поетичні збірки: у 2008 році – «Сторінки історії Запорозького козацтва», а в 2010 – «Святковий вінок» і «Слова – світи».
Восени 2012 року в Софії (Болгарія) під назвою «Към сиянието на Истината през глъбините на Словото» («До сяйва Істини – через глибини Слова») у співавторстві з Андрієм Будугаєм виданий цикл статей та есеїв по лінгвоезотеризму.
17. 06 Актуальне інтерв’ю" з Ольгою та Андрієм Будугаями на ТБ "Бердянськ" (29.07.17, сб.)
Я люблю Бердянськ. Ольга Будугай (відео)
17.09 ТБ "Бердянськ" про театр "Данко" Ахмет (син) и Галина Яківна (мати) Есмурзієви, Ольга Будугай, Олена Ковтун про театр "Данко" при Бердянському МПК - у передачі Марини Миколаївни Федотової на ТБ Бердянськ
Щойно прочитав страшну звістку, що на 58 році життя обірвався земний шлях Ольги Будугай. Не можу повірити... Доля звела мене з цією чудовою людиною ще в Бердянську у 80-х роках, коли Оля працювала у краєзнавчому музеї, з якою готували виставку до 130-річчя від дня народження Трохима Зіньківського. З яким ентузіазмом та любов'ю все це робилося. Згодом Оля перейшла працювати на кафедру літературознавчих дисциплін, яку я очолював. А потім запросив її працювати до Києва в НАУ, де вона захистила кандидатську дисертацію. Працьовита, чесна, порядна, віддано служила своїй родині, докладала чимало зусиль, аби щасливим був її синок... Саме це стало причиною переїзду спочатку в Переяслав, а потім у Білу Церкву. Все ніби склалося добре. І от, перехворівши ковідом, лікарі діагностували хворобу-вирок. За кілька місяців згоріла, не врятували... Господи, прийми душу Олі, сотвори їй царство небесне. Дорога Олю, Ти прожила життя чесно й достойно. Прощавай, наша запорізька україночко, і прости нас... Щирі співчуття рідним та друзям.
Сидір Кіраль
Сьогодні, 15 лютого 2022 р., передчасно пішла в засвіти колишня викладачка нашого університету, філолог та літератор, співзасновниця літературної студії «Дитинець», фундаторка газети нашого університету «Педагогічні обрії» Ольга Будугай. У вересні 2021 року у вченої і письменниці було виявлено рак шлунку.
Складно знайти такі слова, які б змогли зменшити біль, коли зупиняється серце найріднішої людини, яка віддавала всю свою любов, підтримувала та завжди була поруч. Нині, у цю важку хвилину, Університет Григорія Сковороди в Переяславі низько схиляє голову у скорботі. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати найдорожчої для чоловіка, сина і всіх, хто знав покійну, людини, а наші молитви та щирі співчуття полегшать родинне горе.
Світлий, добрий спомин про Ольгу Будугай та її внесок у поступ нашого закладу завжди житиме в серцях усіх сковородинівців, які її знали, любили і поважали...
Університет Григорія Сковороди в Переяславі
Так передчасно, швидко та неочікувано пішла у засвіти Ольга Дмитрівна Будугай , наша колега, філолог, літератор, чуйна, добра і світла людина.
Кафедра іноземних мов Білоцерківського національного аграрного університету
Ольга Будугай (дівоче прізвище - Савченко) родом із мальовничого міста Гуляйполе Запорізької області. Світлоока дівчинка закінчила середню школу з золотою медаллю. Далі - навчання у Запорізькому педінституті, у Бердянському педагогічному університеті, робота в школі, художньому музеї, викладання літератури у вищому навчальному закладі... І, звичайно, творчість, адже це - її крила, натхнення.
Ольга Будугай пише вірші, оповідання, казки, біографічну повість про батька "У тунелях таємничої Дори". Ще з дитинства була закохана в рідний край, річку Гайчур, яку оспівала у віршах. Чимало віршів покладено на музику... Українська мова в її творах лунає соловейком.
Турбота про синочка Богдана, піклування про учнів і студентів, творча співдружність з чоловіком Андрієм Олександровичем Будугаєм... Вони написали для дітей цикл віршів про рідний край, який став основою збірки "Козацька літератка"...
Географія її життя - Гуляйполе, Запоріжжя, Бердянськ, Київ, Переяслав- Хмельницький. Життя взяло шалений розбіг, та спинилось... Через гірку хворобу... Обірвалося передчасно на високій ноті...
Людина живе стільки, скільки її пам'ятають. Ольга Дмитрівна випромінювала стільки світла і любові, яких вистачало на всіх, хто її оточував. Ольга Будугай, її вірші назавше залишаться в наших серцях.
Тетяна Сугалова-Катрич, 02.02.2024
Одразу після школи Ольга Дмитрівна навчалась у Запорізькому педінституті, який під час її навчання став університетом. А вже потім - Бердянськ.
Ольга Дмитрівна мала три вищі освіти. ЗНУ (Запоріжжя, французька та німецька мови), БДПІ (українська філологія), ПХДПУ (німецька мова і зарубіжна література). Ну і кандидатська у ХДУ (Херсон) з дітячої літератури...
Створила і вела дві літстудії в Бердянську ("Стилос" у БДПІ і "Неопалима купина" у ЦДЮТ), у Києві ("Лінгвотаж" у НАУ - Нац. авіаційному ун-ті), у Переяславі ("Дитинець"- ПХДПУ). Були невеличкі літгуртки в Білій Церкві ("Молода Просвіта" тощо), але то вже "сльози".
Андрій Олександрович Будугай, 3 лютого 2024 р.
Тут колись буяла ковила
І дрохва серед трави пливла.
Хоч цей край багато люду знав,
Степ ніхто плугами не орав.
Приспів:
Тут співали стріли і шаблі,
Вітри буйні кланялись землі.
Не приймай покірності вола.
Вільна воля, ти ж отут жила.
Річка Гайчур, що в степу тече,
Вільна, наче козака плече.
Степ і воля побратались навіки
З берегами рідної ріки.
Приспів
Пахне полинами, чистецем,
М'ятою, духмяним чебрецем.
Гуляйполе - рідна сторона,
Квітне в серці соняхом вона.
Приспів
До славного ювілею незабутньої Ольги Дмитрівни Будугай (1964 - 2022), Тетяна Сугалова-Катрич 3 лютого 2024 р.
У запорізькому краї ця збірка відразу після "народження" здобула широку популярність. І мої учні, зокрема, залюбки декламували вірші про славних лицарів рідної землі, символи і доблесне життя козаків.
Творці "Літератки" були дуже вдячні Петру Ребру за допомогу в її виданні. До збірки увійшло близько 60 віршів, сценарії свят, вікторини.
Пропоную вам невеличку добірочку віршів з цієї збірки.
Булава - це влади знак,
Що втрима в руках не всяк.
До тієї булави
Треба, друже, голови.
В кошового булава
Рік всього в руках була.
А тоді на Раді він
Звіт тримав з усіх сторін,
Що зробити встиг за рік
Цей шановний січовик.
Гоп-гоп, гопачок!
Танець вправний,
дуже вправний
І веселий, і забавний.
На дозвіллі і в поході
Козаку стає в пригоді.
Та не тільки це танок,
А й військовий ще урок.
Це мистецтво звуть отак,
Славний бойовий гопак.
В двох котлах зашили дірки,
Натягнувши тугі шкірки.
Вийшли зовсім не прикраси,
А козацькі тулумбаси.
Довбиш б'є в них паличками,
Січ скликає до майдану.
Цей порядок жив роками,
Викликав до себе шану .
Ласкаво просимо на сайт BerdaLira-ua, мета якого - ознайомлення з творчістю талановитих людей із Бердянська і Бердянської громади Запорізької області, починаючи з 24 лютого 2022 р., коли почався відкритий воєнний напад Росії на Україну.
Сайт Бердянського клуба садівників-городників ім. Я. Й. Левіна. Тут усі події з 1990 по 2023 р., відео та фотографії за цей період: Клуб садівників-городників Левіна
На этом сайте Бердянского клуба садоводов-огородников им. Я. И. Левина собраны рецепты за 30 лет: Сад Левина рецепты