Моя зоря, мій видих і мій вдих,

моє мовчання, крик мій, Україно.

Зі мною все, що у тобі люблю.

Мені ти Богом, як причастя, дана.

Я над тобою журавлем полину

за обшир твій, за небокрай до тих,

хто на коліна рабськи не ставав,

перед бідою не схиляв рамена.

Усіх часів, усіх країв знамена

блідніші твоїх райдуг і заграв.

Сіренко Володимир