Асфальт струмиться по долинах,

У коридорі зеленім

Під помах віял тополиних,

Що гордо висяться над ним.

У передзахіднім тумані

Замерехтіла долина.

В червоні промені останні

Блакитний простір полина.

П’янкі південні аромати

За вами річкою пливуть.

Гучні мелодії пернатих

Вас супроводжують всю путь.

Тут почалося передгір’я –

Бугри наскільки хватить зір.

Між ним в долинах, як сузір’я, –

Вогні, вогні до самих гір.

27.06.1981, сб.

Затьора Вільям