З далини вже надходить осінь.
В ніжній млості застигнув світ.
Сонце ллє в море проміні косі
Зі своїх золотих ланіт.
Прощавай, яснолике літо,
З синім полиском добрих очей.
Ще один рік, вважай, пережито,
Кинуто в купу зужитих речей.
Не вернусь я тепер до тебе,
Тепла хвиле із під весла,
Що шматок голубого неба,
Ніби дар, до ніг піднесла.
Прощавай, голос бур жіночий,
І дитячий вітрів голосок.
Будуть снить нам зимовії ночі
Лох сріблолистий і теплий пісок.
1972 р.