Лист від сина…
Прилетіли лелеки до рідного краю,
на подвір’ї смереки, хатинка за гаєм,
лист від синочка чекає матуся,
онучата та дочка, старенька бабуся.
Листоноша повз хати проходить частенько,
у дворі сидить мати, зітхає тихенько,
напиши мені, синку, три слова не більше,
не побачу кровинку, стає мені гірше.
Син служив десь на сході, далеко від хати,
у якому він стані, журилася мати,
у 200-300-их везли побратимів,
чекала синочка, невже він загинув?
Її син у шпиталі, відірвані руки,
стріляли без жалю, за що такі муки,
олівець взяв у зуби, у сина мета,
тремтять його губи, він пише листа.
Скоро приїду, рани від мін,
не лякайтеся виду, твій люблячий син,
цей лист пригорнула, наче сина до серця,
защеміло, кольнуло, притулилась до дверці.
В хату тихо зайшла, лист від сина поклала,
вона спокій знайшла, тихо, тихо лежала,
син стояв на порозі, чув голос, мій синку,
у зубах були рози, син їх ніс на могилку.