***

Завертає  сонце за межу,

Заплела левада дощ у коси,

Я до тебе вже не прибіжу,

Навесні не зацвітуть покоси.

Стукає у шибку листопад,

А у душу проситься тривога,

Загортається у пустку сад,

Не прийдеш ти до мого порога.

Обертає  Землю вічним колом,

І в полон серця Любов бере,

Нас лише Амур минає боком,

Не летить він до сумних   дверей.

Вже не сяють очі, як раніш,

Мрії сплять в холоднім забутті,

Кожне слово ріже, наче  ніж,

І думки давно уже  не ті.

Завертає сонце за межу,

Заплела левада дощ у коси,

Вже    не жду тебе і не суджу,

Застелили нашу стежку роси.

Носаченко Людмила