Берег Меотиди, хмарки в голубіні,

Напинає вітер білизну вітрил.

Від тополь сріблястих коротенькі тіні,

Хвилі ніжний шепіт, легіт білих крил...

 Таврія, мов килим, розляглася вільно,

Пахощами степу море напува.

Білопінна хвиля, велетенська й сильна

Колискову сонцю і хмаркам співа.

Винесла молюска – крихітку маленьку,

Залишила з шумом на мокрім піску.

Дитинча прибігло, погукало неньку

Дзвоником привітним – любим голоском.

 Роздивились разом черепашку гарну,

Викинули в воду у сріблястий вир...

Розливають хвилі літа ясні барви,

Виграває море в далечінь і вшир...

Будугай Ольга