Декілка гуморесок зі збірника"Пером серйозним про смішне" Володимира Лановейчика:

ДАЛЕКОГЛЯДНА ДРУЖИНА

Раз зібрався Іван їхать

Далі від дружини,

В тепле місце десь на півдні

Своєю країни.

Каже, жінка вже набридла

Та лінива стала,

Вчасно їсти вже не зварить,

Та не смачна страва.

 Не дає йому “маленьку”,

Нічим не торгує,

И на дачі вона місяць

Зовсім не працює.

 Він сказав своїм сусідкам

Та старому діду:

“Там у мене є дівчина,

Я до неї їду.

Очі карі, брови чорні,

На личко смуглява,

Рухи робить такі плавні,

Та й не худорлява”.

 Що ж його законна пані?

Валізу збирає.

Зверху ще кладе білизну,

Харчи підбирає.

 Рушничок поклала чистий,

Гребінець новенький,

Бритву, мило, зубну щітку,

Хусточку біленьку.

От сусіди жінці кажуть:

“І такого мати?!..

Я б його давно коліном

Вигнала із хати!”

А дружина тільки мовчки

Сумно посміхнеться,

Та кивне в бік чоловіка:

“Він ще повернеться!”

Рік пройшов, чи може й більше,

Стук тихий у двері –

Чоловік вже повернувся

В рідну ту оселю.

 Не впізнати його зовсім,

Обридло чужина,

Не валіза, замість неї

Маленька торбина.

 Руки чорні, штанці сірі,

Наче із ряднини,

А живіт, колись великий,

Притягло до спини.

Скоса дивиться на неї,

Погляд винуватий,

А дружина йому каже:

“То ж заходь до хати.

І ти думав, з молодою

Тобі буде краще?

От поглянь тепер на себе,

Я була ледача?”

 Отаких би жіночок

Більше було в світі,

Та було б розлучень менше,

Веселіше жити.

ДИТЯЧА ДОТЕПНІСТЬ

Як послала якось жінка

Хлопців до крамниці.

Наказала їм купити

Одну паляницю.

 Дала гроші і пакетик,

Наказала їм тоді:

“Як що гроші залишаться,

Булку купите собі”.

 Довго мати їх чекала –

Йдуть із магазину,

Смачні булки вже їдять,

Не несуть хлібину.

 “Я чекаю. Де ж хлібина?” –

В них вона питає.

“На хліб грошей не лишилось”, –

Їй відповідають.

ПОЗБАВИВ КЛОПОТУ

Раз одна бабуся літня

Вийшла на зупинку

І поставила мішечок,

Сіла у затінку.

 Так сиділа хвилин двадцять,

Личила хвилини.

Бачить – ходить чоловічок,

Погляда на спину.

Постояв якийсь автобус,

Двері зачиняє,

Подивилась на мішечок,

А його немає.

Розсміялася бабуся,

Роздивилась всюди,

“Та що трапилось із Вами?” –

Здивувались люди.

 Всім бабуся розказала:

“Син почистив клітку,

Я хотіла все відвезти

Давненько, ще влітку.

 Злодій той мене позбавив

Зайвого клопоту,

Відпочину я нарешті

Вдома у суботу”.

КОЛИ ЇХАЛА ЗНАЙОМА

 Коли їхала знайома

До міста Сваляви,

То гукнула чоловіка,

Гучно наставляла:

“Курок, собак і котів

Треба годувати!

Будеш продавати яйця –

Їсти купувати!

Може трохи й назбираєм

На зиму сувору,

А я скоро повернусь

Потягом додому!”

Повернулась. Дзвонить в двері,

Заходить до хати.

Він худий став неймовірно,

Його не впізнати.

“Що таке з тобою сталось?” –

Дружина питає,

“Кури зовсім не неслися” –

Той відповідає.

ВІРНИЙ ОБОВ’ЯЗКУ

 У знайомих з курника

Півень виглядає –

Не дає проходу дітям,

В город не пускає.

 Діти вже не ходять, швидко

Бігають повз нього,

На ногах, руках дорослих

Все синці від дзьоба.

 Тоді вирішили разом

Щоб його позбутись.

Посадили півня в карцер –

Хай він там побуде!

 Він сидить сам на морозі,

Де дали притулок,

У камері-одиночці

Без харчів і курок.

Третій день. Мої знайомі

Ножик нагострили,

Підкотили рукава,

Фартухи наділи.

 Відчинили карцер тихо –

Сидить з дня й до ночі,

Та чудний якийсь він став!

Помутніли очі.

 І відклали тоді ножик –

Півня пожаліли.

Принесли харчі для нього

Та в курник пустили.

 Раптом він підняв голівку,

Засвітились очі,

Піднявсь на застиглі ноги –

Далеко ж до ночі.

 “Мабуть, буде півень їсти!

Що там підглядати?”

Він за куркою побіг –

Треба ж працювати!

Старанна бабуся

 Раз приїхала бабуся,

Років дев’яносто,

На правнуків подивитись

До родичів в гості.

 Внучка вранці так спішила –

Іти ж на роботу –

Та сказала тут бабусі

Про її турботу:

 “Дасте їсти малим дітям,

гуляти – так дощик,

якщо зможете – зваріть,

там – дитячий горщик”.

 Прийшла мати із роботи –

Чисто скрізь в кімнаті,

Діти бавляться обоє,

Запашне у хаті.

 Стара досвід має добрий,

Що там наставляти!

Скоро стала мати горщик

Для дітей шукати.

 “Де ж подівся? Він зелений,

Я ж Вам говорила”.

“А я в ньому на обід

Смачний борщ зварила”.

Лановейчик Володимир

Пером серйозним про смішне