Ніжні трави, білі роси,

Квіти вплетені у коси.

Босоніж іду поволі

Милості просити в долі.

Спів пташок… Грайливий вітер…

Найщасливіший у світі…

Може просто так злетіти.

Брами неба відчинити.

Відчинив… Ну, що за кара?

Випливає тучна хмара.

В’ється коло неї вітер…

Затремтіли в лузі квіти.

Мабуть, дощик вже близенько.

Хмара сунеться низенько…

Перші краплі долу впали,

Наче довго-довго спали,

Бо стрибають неохоче

З мамці-хмари. Грім гуркоче

Невдоволено - збудили,

Брами неба відчинили.

Ні, дощу, мабуть, не буде.

Я вдихну на повні груди,

Й далі босоніж поволі

Милості просити в долі…

Иванюта Татьяна